Карпатські полонини й ліси дуже збідніли на цілющі рослини, які прикрашали цей край і допомагали людям бути здоровими. Якщо перелічити і розповісти про всі цілющі рослини, які нищать люди, то вийде не один, а багато-багато томів Червоної книги.
Добре, коли травами користується людина обізнана, яка знає скільки треба взяти, як треба застосувати, кому трава допоможе. Така людина зайвого не зірве і все, що зібрала, застосує з користю.
А інша ставиться до рослин без поваги: все, що бачить, може зірвати, а за п’ять кроків кинути на землю. І не турбує її, що цим не лише позбавила рослину життя, а може й іншу людину позбавила можливості вилікуватися цією травою. Або зірвала останню таку на цілому кілометрі — і частина природи залишилась без однієї зі своїх окрас.
Не будьте такими, почуйте, як плачуть рослини, життя яких було марно загублене. Лікарські чи ні, гарні чи «бур’яни», просто листочки на гілячці дерева, які опинились біля вашої руки і які звичним жестом ніби хочеться зірвати — не піднімайте, дуже вас прошу, на них руку без усвідомленої потреби!
Навіть кілька листочків чи стеблин ― то додатковий кисень, який вони виробляють, повітря, очищене від пилу чи токсинів, домівка чи їжа для тварин. І, між іншим, ліки також — бо інші тварини, як і ми, теж лікуються рослинами!
Якщо ж рослина вже занесена до Червоної книги України чи до регіонального списку зникаючих рослин, то збирати її заборонено взагалі, навіть з добрими і важливими намірами. На щастя, лікарських рослин є багато, тому рідкісні можна замінити більш поширеними зі схожими властивостями.
Через людську жорстокість до природи вже зникли і зараз зникають неймовірно гарні і дуже потрібні для нашого здоров’я лікарські рослини.
Майже не знайдеш в Карпатах купальниці європейської (Trolliuseuropaeus). Чудова рослинка з квіткою золотого кольору з родини Жовтецевих, яку нищать навіть не заради отримання ліків, а частіше просто на букети. І тепер її треба зберігати у якомусь заповіднику для того, щоб наші діти, наші онуки і правнуки бодай побачили це диво природи, поклонились йому і берегли також для наступних поколінь.
Тирлич жовтий (Gentiana lutea) з родини Тирличеві — ще одна лікарська, вже червонокнижна рослина. У багатьох місцях Карпат вона повністю винищена. Починає квітнути лише на 10-12 році життя. Корені тирличу містять гіркоти, які посилюютьмоторику і секрецію шлунково-кишкового тракту, покращує апетит і травлення.
На жаль, зникає і зозулинець (Orchis),хоча і має дуже велику однойменну родину. В Україні рослини роду Зозулинець ростуть лише в Карпатському регіоні і більшість з них, як і інші орхідні (зозулинцеві), занесені до Червоної книги: зозулинець прикрашений, пурпуровий, чоловічий, шоломоносний…
Любка дволиста(Platantherabifolia) теж належить до родини зозулинцевих, це лікарська і харчова рослина, яка теж майже знищена, занесена до Червоної книги, отож, збирати її заборонено.
Зозулинець унікальний тим, що міг би врятувати людство від всіх отрут, які тільки є, тому що обволікає слизову оболонку і не дає доступу отруті до жодного органу людини, не дає їм засвоїтись в людському організмі. Тому ним лікували всі травні органи. Застосовували і для лікування верхніх дихальних шляхів (трахеїти, бронхіти, бронхіальну астму), захворювання легенів. І вона допомагала.
Всі внутрішні органи і системи могла зцілити ця дивовижна, красива, неймовірно цілюща рослина. Вона зміцнює людину, особливо після довгої хвороби, важкої фізичної чи розумової роботи. Для лікування брали бульби та корінці зозулинця, опускали в окріп, потім висушували і робили порошок. Тим порошком підтримували сили і дорослих, і дітей.
Зозулинець відновлює чоловічу силу, жінкам допомагає нормалізувати місячні, відновити здоров’я жіночих органів та свою силу. Діє також як протизаплідний засіб.
На жаль, чим більше люди дізнавались про цілющу дію зозулинця, тим більше його використовували. І ось, яка наслідок, тепер всі види зозулинців опинились на межі зникнення.
Не заготовляйте самі і не купуйте на базарах, у «травників», ці рослини! Вони збирають їх у великих масштабах, у зозулинців беруть не одну бульбу від рослини, а дві, тобто повністю знищують рослину; заготовляють набагато більше, ніж є в тому потреба. Останнє дуже стосується і цетрарії.
Цетрарію ісландську (Cetraria islandica) поки не відносять до зникаючих, хоча цей лишайник занесений до Зеленої книги України — списку угруповань рослин, що потребують охорони. Щоб вирости на 10 см, лишайнику потрібно 30 років! Зараз люди в Карпатах варварськи гребуть граблями той лишайник, що почав рости 30 і більше років тому, збирають мішками, залишаючи по собі пустище, знищуючи разом з лишайником всі інші рослини, які поміж ним ростуть, весь рослинний покрив. Не буде у лишайника шансу відновити популяції — не матимемо через 10 років гарних ліків. А цетрарія є добрим відхаркувальним, обволікаючим, зміцнювальним, антимікробним засобом при застуді, туберкульозі легень, коклюші, бронхіті, ларингіт, розладах ШКТ.
Жадібність, бідність, байдужість нищать нашу природу не менше за війну чи зміни клімату. Від кожного з нас залежить, чи зможемо ми і далі лікуватись природними засобами чи лише будемо дивитись на їхні картинки в Червоній книзі.
Наталя ЗЕМНА
