Залишимо в історії як парадокс пошуки чогось, здатного зупинити розпад живої матерії: еліксирів, магічних каменів, відчуження духа від тіла, аби зберегти хоч дух, бальзамування задля прийдешнього воскресіння. Реальні дані із життя різних культурних, етнічних, професійних груп людей дають нам найбільше правдивої і цікавої інформації для роздумів і висновків.
Найбільше інформації зібрано з п’яти так званих блакитних зон, де живе левова частина довгожителів — самостійних і щасливих людей.
Донедавна такою зоною були японські острови провінції Окінава, які вервечкою простяглися на окраї Тихого океану. Природа островів дуже гарна, всі вони мають чудові піщані узбережжя і теплу воду для цілорічного купання.
Тут живе народність рюкю, яка має свою мову і традиції. Віра заснована на поклонінні домашнім богам, власне, на шануванні предків, а домашні церемонії проводять жінки.
Окінавці залишаються активними і в старості. Хоч не виходить назвати людину старою, якщо вона порається в городі, прибирає, готує їжу та ще плете на продаж вироби з ананасового волокна. Щоранку вони прокидаються з чітким усвідомленням мети, що і чому їм потрібно робити, тому й відчувають, що потрібні навіть у свої 100 років.
А для відпочинку збираються разом: погомоніти, випити чаю чи трішки рисової горілки, пограти в ігри на спортивному майданчику, який самі ж вони й тримають в порядку. Неймовірно, але такі позасімейні групи часто формуються ще з дитячого віку і тримаються продовж всього життя — десятки, іноді й 90 років! Окрім дружби, спілкування, такі групи допомагали раніше об’єднати село для якогось проєкту чи роботи або зібрати гроші комусь для купівлі землі чи будинку.
І зараз під час таких зустрічей збирають кошти для тих, хто їх потребує: гроші кидають у келишок, який людина з вдячністю приймає, а потім колись так само допомагає іншому. Ця допомога має і величезний вплив на здоров’я, бо кожен відчуває себе захищеним, не боїться опинитися безпорадним у нещасті чи скруті. Міцні соціальні зв’язки вважають неодмінною складовою і одною з причин тривалого життя.
Самі окінавці кажуть, що причина їхнього довголіття найперше у спокої, відсутності тривоги, а також у постійному русі. Рухові сприяє і те, що окінавці їдять та відпочивають, сидячи на татамі на підлозі. Навіть літні люди підводяться і сідають на підлогу десятки разів на день, що допомагає вберегти рухливість суглобів і міцність м’язів, тренує рівновагу.
Майже всі довгожителі Окінави вирощували свої овочі і фрукти, а це — фізична активність, яка забезпечує широкий діапазон рухів і допомагає зменшити стрес; а також джерело свіжої їжі. Тривале перебування на вулиці дозволяє навіть літнім окінавцям отримати вдосталь сонячного світла і мати високий рівень вітаміну D.
Тут вирощують цукрову тростину, батат, цитрусові, ананаси, загалом понад 80 видів овочів та фруктів, які завдяки поживним ґрунтам містять багато мінералів. Оскільки місцеві жителі харчуються переважно своєю, тобто, свіжою продукцію, то отримують і багато вітамінів. Ще збирають дикі рослини для їжі і чаю, морські водорості, ловлять рибу.
На питання про раціон одна столітня пані відповіла журналісту: «Ми з обережністю ставимося до того, що їмо». Яка мудра фраза! Окінавці також традиційно не їдять досита. Не забути про це правило допомагає конфуціанське прислів’я, яке вони промовляють як молитву перед початком їжі: «їсти, поки не наповниш шлунок на 8/10». Це одна з причин їхньої стрункості — всі вони худорляві, індекс маси тіла не перевищує 20, і споживають до 1800 ккал на день.
Традиційна окінавська дієта по-справжньому дивує! Ще донедавна впродовж багатьох поколінь 70% калорій вони отримували з батату — солодкої картоплі, яка містить дуже багато каротиноїдів, та все ж це в основному крохмалистий продукт. В середині ХХ ст. окінавці їли щодня в середньому 850 г батату. Листя батату також йде в суп. На другому місці соєві, зокрема і ферментовані продукти: соя, тофу, суп місо, в який кладуть моркву, редис, інші овочі, гриби шиїтаке, тофу.Рис їли по 150 г на день, бобових — по 70 г.
Звично стравою на Окінаві є водорості конбу та вакаме, багаті на йод, магній, кальцій, але некалорійні.Морські водорості та тофу їли щодня.
Місцеві свіжі овочі, імбир і куркума, гіркий гарбуз (ґойя), трохи риби, шматочок м’яса на свята — все це лише доповнює батат і сою. Фруктів їдять дуже мало, 1 г на день. Молочні продукти не вживають, яєць 1 г на день (1 яйце на 1-2 місяці!), м’яса 3 г на день (30 г м’яса за місяць), риби 15 г на день. А ще мало цукру і жирів.
Саме на такому раціоні окінавці стали найстаршими людьми на планеті, які були, що дуже важливо, не хворими і немічними, а здатними потроху працювати і обслуговувати себе.
За кілька останніх десятиліть західна їжа, багата на м'ясо, яйця, жири, цукор, готові продукти, «швидке харчування» сильно вплинули на людей. В результаті тривалість життя, особливо чоловіків, різко скоротилась і продовжує падати, разом росте кількість серцевих хвороб, раку.
Отож, помірна їжа, регулярна фізична активність, міцна соціальна підтримка і зв’язки з друзями, душевний спокій є засадами довгого життя.
Щодо їжі, то не батат є причиною довголіття, а обмеження калорійності, жирів та цукрів. Хоча їжа все ж має бути більш-менш повноцінною в тому, що стосується амінокислот, жирних кислот, мінералів, вітамінів. Більш-менш — тому, що не можна визначити одні норми для всіх, все залежить від комплексу того, що отримує організм.
Але окінавці ще раз доводять власним життя, що нам потрібні білки, а не м'ясо як таке; кальцій, а не молоко; вітамін С, а не цитрусові; вітамін Д, а не риб’ячий жир; йод, а не водорості; клітковина і бета-каротин, а не конкретно перець чи гарбуз. А джерела цих і інших необхідних складників здоров’я можна знайти практично будь-де на планеті. Всі ми можемо жити принаймні здорово, якщо з обережністю поставимося до того, що і скільки їмо.
Олена ЛАШКОВА, кандидатка біологічних наук
