Майже всюдисущі айстрові квіти — ніжні, скромні, ніби маргаритки, але на дуже високих ніжках. Це злинка однорічна Erigeron annuus, яка примандрувала колись до Європи з Америки і вже давно почувається у нас як вдома, а може навіть і краще.
Разом з квіткою дійшли до європейців і давні знання аборигенів американського континенту про її лікувальну дію. Корінні американські племена лікували нею застуду, кашель, запалення, лихоманку (заварювали або жували коріння; траву заварювали окремо або разом з іншими рослинами), нежить (заварювали траву і вдихали пар), епілепсію, головний біль (робили припарки на голову або вдихали дим спаленої рослини), виразки на шкірі (готували мазь: відварювали та змішували з жиром), погіршення зору, подагру і хвороби нирок (пили як сечогінний та допоміжний засіб від цих проблем).
З коріння готували напій, щоб спричинити викидень в разі, коли у жінки наставала затримка місячних, та для одужання після викидню. Напій з рослини також використовували, щоб зменшити чи усунути крововилив, для лікування кровохаркання (туберкульозу), хвороб серця. Чай давали маленьким дітям і дорослим, щоб зменшити біль у роті, зубний біль, а порошком із сухої рослини чистили зуби. Лікували дизентерію, діарею, негаразди зі шлунком, паразитози, ревматизм.
Вважалось, що злинка відганяє бліх та інших комах, тому сіном з неї набивали матраци, її розвішували на стінах, встеляли підлогу. Злинкою також фарбували тканини, а тертям стебел видобували вогонь. Скільки функцій у одної рослини! І це ж ще ми не все знаємо!
Китайська народна медицина використовує злинку для лікування розладів травлення, печії, ентериту, гепатиту, гематурії, збільшення лімфатичних вузлів, діабету, гострого запалення, малярії, ожиріння.
Рослина однорічна або озима, має глибокий корінь, до 40 см, добре сіється і проростає, не вимагаючи особливих умов. Стебло має пряме, кругле, борозенчасте, заввишки до 1,5 м, у нижній частині опушене, у верхній — сильно, кілька разів розгалужене. Нижні листки великі, овальні, утворюють приземну розетку, верхні видовжені й менші за розміром. Квіти зібрані у суцвіття: крайові квіти розташовані у два ряди, білі або з фіолетовим чи рожевим відтінком; середині квіточки жовті. Цвіте з червня по жовтень.
Рослина офіційно не є лікарською, її склад та дію лише починають вивчати. Вже знайшли понад 170 сполук, які мають біологічну активність: кверцетин, тимол, кемпферол, флавоноїди, кумарини, терпеноїди, поліацетиленові сполуки, похідні гамма-пірону, стерини. Містить кофеїнову кислоту з протизапальними та імуномодулюючими властивостями, що корисна для хворих на цукровий діабет, з ожирінням, запальними процесами, раком. Багато зі складників мають сильну антиоксидантну дію: запобігають пошкодженню клітин вільними радикалами.
Різні сполуки та різні лікарські форми (екстракти, настої кореня, листя, квітів, стебел; ефірні олії) виявляють протигрибкову, антиатеросклерозну, протизапальну, антидіабетичну, цитопротекторну, нейропротекторну дію, застосовуються від ожиріння.
Наприклад, в квітах є речовина, яка пригнічує фермент, відповідальний за утворення холестеролових бляшок; і вона діє не гірше, ніж стандартні препарати для лікування атеросклерозу!
Деякі сполуки з екстракту квітів та листя показали протидіабетичну дію: кофеїнова кислота, еригерофлаванон, лютеолін, кверцетин, кверцитрин, ферулоїлсахароза; трохи слабший ефект мають апігенін та його похідні, протокатехінова кислота, астрагалін. В іншому дослідженні екстракти злинки теж діяли проти діабету, але іншим шляхом, пригнічуючи альфа-глюкозидази та альфа-амілази. Отож, злинка має кілька механізмів впливу на діабет та містить різні протидіабетичні сполуки з помірним або сильним ефектом. За рахунок них водний чи спиртовий екстракт листя і квітів покращують стан при діабеті, зменшують запальні процеси, які супроводжують діабет і ожиріння.
Настій чи відвар є ефективними для подолання ожиріння та пов'язаного з ним метаболічного синдрому. Злинка містить кілька речовин, які мають великий потенціал у боротьбі з ожирінням: хінна, кавова, хлорогенова, 3,4-дикафеоілхінова кислоти та інші. В дослідах на тваринах, які були на висококалорійній дієті, було показано, що двомісячне лікування водним екстрактом листя та стебла призвело до значного зменшення маси тіла та об’єму жирової тканини, рівня тригліцеридів і ліпопротеїдів низької щільності (поганого холестеролу), відбулись позитивні зміни у метаболізмі.
В експериментах була підтверджена антиоксидантна і нейропротекторна дія, переважно завдяки фенолам та кофеїновій кислоті. Екстракти злинки захищали клітини нейронів від цитотоксичності, викликаної окислювальним стресом. Антиоксидантну та протизапальну дію мають зелена частина і корінь.
Коріння злинки пом’якшує гостре запалення, пригнічуючи вироблення оксиду азоту, цитокінів та простагландинів. Вживання всередину екстракту з коренів зменшувало набряк і запалення лапи у щурів в експерименті. Результати від лікування злинкою і дексаметазоном (нестероїдним протизапальним засобом) були практично однаковими!
Від застою у бронхах і легенях, коли не відходить мокротиння, найкраще згодяться квіти злинки, а пронос ефективно спиняє листя.
В західних Гімалаях молоде листя використовують як листовий овоч, заварюють як трав’яний чай. В Кореї листя навіть продають на базарах як звичайну зелень.
Тварини теж їдять злинку: корови і олені, наприклад, хоча, можливо, й не дуже люблять. Для псів і котів вона може бути помірно токсичною. А нашим комахам злинка насправді полюбилася, бо ж і літати далеко за цими квітами не треба, ростуть буквально всюди: на луках, пустищах, в горах, на узбережжях, в селах і містах, біля всіх доріг, проростають в щілинах між тротуарною плиткою і на залізничних коліях. В Україні злинка почала масово ширитись у другій половині ХХ століття, а зараз росте «де густо, а де пусто».
Час і нам повчитись у інших та набувати свого досвіду у використанні цієї рослини. Наприклад, їсти, бо ж листя та квіти цілком їстівні; можна було б їсти і стебла, аби вони не були волохаті. Листя теж трохи волохате, але якщо брати по кілька листочків на страву та ще приготувати їх, то волохатість «загубиться» поміж інших інгредієнтів. Листки і квіти можна бланшувати, готувати на пару, тушкувати, варити у перших стравах, як іншу зелень. Кілька сирих листочків чи суцвіть можна додати до салату чи гарніру.
Рецепти страв зі злинки дивіться в наступних публікаціях
