Спогад про Маковія
Чекаю свята Маковія,
А там і яблуневий Спас,
Воно з дитинства моя мрія,
У квітах скупана щораз.
І ми – сільські невтомні діти,
Що вдячні всім земним дарам,
Навчалися душею жити,
Ішли, мов на причастя в Храм.
Плекали ревно кожну квітку,
Щоб не зів’яла, а цвіла,
І ту цілющу материнку,
Що нам підмогою була.
І лікувала всіх відроду
Серед лютецької зими,
Щоб ми в погоду і в негоду
Зростали мужніми людьми.
І дочекались Маковія
На всіх дорогах, путівцях,
Щоб на весну жива надія
Не гасла в думах і серцях.
А вже на свято – всім до Храму
Іти і зблизька, і здаля,
Щоб відчиняла кожну браму
Здавен посвячена Земля.
Наталя Земна
