Вчені дійшли висновку, що схуднути можна і без жорстких дієт, використовуючи лише силу думки. Потрібно просто розуміти, як це працює.
Доктор психології Ерік Робінсон з університету Ліверпуля розробив незвичайний метод схуднення і стверджує, що скористатися ним може кожен з нас. Єдине, що для цього потрібно, − наша пам'ять.
Люди часто уявляють собі схуднення як боротьбу з зайвим апетитом власного шлунку, але психологи схиляються до думки, що свідомість несе не меншу відповідальність за формування почуття голоду. Більш того, впевнений Робінсон, роль мозку в цьому процесі настільки велика, що можна відчути насичення, просто пригадавши в подробицях, що ви їли в останній раз.
«Згідно ряду досліджень, на апетит можуть впливати приховані психологічні фактори, але більшість людей про це не знає, − говорить він. – Але ж це дуже важливо, враховуючи загальносвітову тенденцію до ожиріння». Як же працює метод Робінсона?
Експерименти, які вивчають вплив свідомості на апетит, засновані на спостереженнях за людьми, що страждають порушенням пам'яті про події, що відбулися після початку захворювання. Такі хворі можуть, наприклад, вступити в тривалу і цікаву бесіду з людиною, з якою щойно познайомилися, але через 20 хвилин начисто забудуть про розмову і навіть не впізнають співрозмовника.
Те ж саме відбувається з цими хворими при прийомі їжі. В одному дослідженні брали участь колишній музикант і колишній банкір. Обидва страждали антероградною амнезією. Спершу учасникам експерименту дали по тарілці бутербродів і тістечок і попросили їх їсти до тих пір, поки не наситяться. Тарілки потім прибрали, а через 15 хвилин повернули знову наповненими. Здоровим досліджуваним людям більше не хотілося їсти, а ось двоє страждаючих амнезією із задоволенням підкріпилися ще раз. «Такі пацієнти забувають, що вже поїли, і якщо через деякий час їм запропонують перекусити, вони знову візьмуться за їжу», − говорить Глин Хамфриз з університету Оксфорда, яка і проводила даний експеримент.
Їх мозок був неспроможний сформувати чіткий, усвідомлений спогад про процес прийому їжі. У відсутність цього спогаду вони як і раніше відчували голод навіть на повний шлунок.
Здавалося б, здоровий мозок повинен помічати, що їсть його господар. Проте недавні дослідження підтверджують, що мозок легко обдурити. Добровольцям запропонували просте завдання − з'їсти миску супу. Вони не знали, що в дно миски вмонтована трубка, що проходить крізь стіл, через яку можна непомітно доливати суп в процесі прийому їжі. Таким чином, деякі з учасників експерименту з'їли більше, ніж їм здавалося. З'ясувалося, кількість їжі, яку вони з'їли після поїдання супу, залежала від того, як оцінювали вони обсяг своєї миски до того, як почати їсти, а не від реальних обсягів з'їденого супу.
Ці факти спростовують теорію про те, що за відчуття голоду відповідають виключно гормони шлунка. У певних обставинах наші думки можуть мати тут вирішальне значення.
BBC
