Ранньої весни, навіть якщо земля ще вкрита снігом, на осонні, проталинах з’являються первоцвіти. Ще в січні прокидаються підсніжники, а тільки-но трохи потеплішає, розкривають свої ніжні, наче вироблені з найтоншої білосніжної порцеляни, квіти.Серед перших розкриває свої жовті квіточки підбіл, мати-й-мачуха. Не боїться холоду і негоди первоцвіт весняний, примула, божі ручки. В двох листочках містить добову дозу вітаміну С. В Карпатах схили всіяні цими сонячними квітами! В березні-квітні в лісі цвіте медунка. Як і підбіл, «легенева трава», пульмонарія, добре допомагає дихальній системі, відновлює легеневу тканину. Вона чистить кров і оздоровлює всі кровотворні органи: печінку, селезінку, кістковий мозок.
Але зараз, без сумніву, зоряний час підсніжників. Вони — ефемероїди: до появи листя на деревах їм треба встигнути відцвісти, утворити насіння, зробити запас поживних речовин у цибулинках і сформувати зародки майбутньої рослинки.
Наукова назва підсніжника — Galanthus — походить від грецьких слів gala — молоко, anthus — квітка. Бутон «молочної квiтки», який ось-ось має розкритися, дійсно схожий на краплинку молока.
В Україні найпоширеніший у природі підсніжник звичайний, або ж білосніжний. Інші три види мають дуже обмежений ареал.
Широкого застосування в народній медицині підсніжники не мають. Цілителі застосовували їх вкрай обережно, самолікування небезпечне. Наслідком передозування є нудота, діарея, блювання. Рослинка посилює менструації і може спричинити викидень на ранніх стадіях вагітності.
Наземні й підземні органи підсніжників містять п’ять отруйних алкалоїдів, найнебезпечнішим з яких є галантамін. Але вони є цінною лікарською сировиною для вироблення препаратів офіційної медицини.
Зокрема, алкалоїд галантамін входить до складу препаратів, які призначають в разі серйозних захворювань і травматичних пошкоджень нервової системи. Ними лікують хворобу Альцгеймера, міастенії, м’язові дистрофії. В комплексі з іншими терапевтичними засобами з успіхом застосовують також у лікуванні залишкових явищ гострого поліомієліту, при дитячих церебральних паралічах, призначають при атонії кишківника та сечового міхура. Ще один біологічно активний компонент підсніжника досліджується зараз вченими у зв’язку з його потенційною активністю щодо ВІЛ (вірусу імунодефіциту людини).
На жаль, підсніжники так безжально нищили, що зараз вони стали рідкісними і потрапили в «Червону книгу». Хтось намагався заробити легкі гроші на їхній красі, а хтось збирав з метою лікування. Тепер навіть у карпатських лісах їх не знайдеш, добре, хоч на подвір’ї в людей квітнуть цілими галявинками.
Одна сім’я переїхала в Карпати і сподівалась покращити здоров’я підсніжниками. Робили ліки з цибулинок, стебла та квіточок. Коли дали дитині, в неї почались напади епілепсії, хоча до того ніколи їх не помічали. У бабусі старенької були хворі легені, вона важко дихала. Після ліків почалась тяжка бронхіальна астма. У мами почав страшенно боліти живіт: були сильні кольки.
Підсніжник, крім того, що містить отруйні речовини, загострює хронічні хвороби, які є у людини. Якщо не знати, що рослина небезпечна, можна завдати шкоди своєму здоров’ю. Тому гомеопати застосовують її в невеликих дозах.
Ми закликаємо зеленопланетян не збирати підсніжники в природі й не купувати з рук. Красу квітки в лісі не порівняти зі зрізаною, життя якої згасає за кілька годин!
Для виготовлення лікарських препаратів підсніжники вирощують винятково на плантаціях. Це зовсім нескладно: історія їх культивування нараховує вже не одне століття. В Європі ця цибулинна рослинка є дуже популярною і традиційно знаменує своїм цвітінням закінчення зими. Є припущення, що на Британські острови їх завезли ще римляни, і вони добре там прижилися.
Вам теж по силі зібрати насіння і посіяти біля оселі. Ще простіше посадити цибулинки на початку осені. Тоді вже наприкінці зимизможете побачити вишукані квіти, що пробиваються з-під снігу, даруючи душі тепло, а серцю — надію!
