Ця рослинка квітує все літо аж до самої пізньої осені. Хоч її називають березка польова, але росте вона і на лузі. На полі чи городі — це бур’ян, якого важко позбутися, а десь на узбіччі, на зеленій галявині чи живоплоті милує око своєю ніжністю.
Березку (берізку, в’юнок) польову (Convolvulus arvensis) не треба довго описувати — її тендітні квіточки-лійки на міцному виткому стеблі відомі всім. Росте по всій Україні, тому й місцевих назв має багато: вінчик, оплітка, оплітач, повитиця, повуйка. Належить до порядку Пасльоноцвіті (Solanales), про що можна здогадатися по її квітам, які дуже схожі на квіти інших пасльонових: картоплі, томату, дурману. На неї дуже схожа плетуха звичайна (Callystegia sepium), або березка підтинна з цієї ж родини березкових (Convolvulaceae). Але віночок у березки завдовжки 2 см, а в плетухи 3,5-6 см. Квіти у плетухи однотонні, білі, і росте вона на вологих місцях. Втім, лікувальна дія обох видів дуже схожа — що біля вас росте, те і можете використовувати!
Милуватися біло–рожевими квітками березки можна з травня до вересня, та ще й використовувати їх як точного синоптика: перед дощовою погодою квітки закриваються, в похмурий день не відкриваються зовсім, а якщо, не зважаючи на хмарність, таки розкрились — чекайте сонячних днів.
Стебла березки завдовжки більше метра, а корені можуть заглиблюватися на 5 м, що дає змогу виживати в умовах посухи. Бічні кореневища за рік розростаються вшир на 4 м, даючи щедру поросль навіть з невеликих шматків.
Народна медицина використовує всі частини рослини. Траву збирають під час цвітіння, насіння — восени, коли визріє, а кореневище — рано навесні або восени. Ліки готують зі свіжих стебел з листками: свіжий сік, подрібнене листя, настоянки або відвари. Корені і квіти можна сушити. Суху траву теж використовують, але її дія значно слабша.
Настоянку на алкоголі з березки можна робити впродовж всього літа, навіть у жовтні, і користуватися нею цілий рік: вживати по 3-5 крапель, не більше, 3–4 рази на день.
До складу рослини входять кілька алкалоїдів (найбільше їх в насінні), зокрема, психотропної та місцевої анестезуючої дії, глікозиди, дубильні речовини,кумарини, ферменти,смоли (в кореневищі), речовини, що сприяють згортанню крові, сапоніни, каротин, вітаміни С, Е.
Через наявність алкалоїдів рослина є отруйною у великих дозах. І тому треба бути дуже обережним у її використанні. Передозування викликає нудоту, блювоту, пронос, зневоднення, порушення нервової діяльності та вкрай небезпечне для вагітних.
Плетуха теж містить дубильні речовини (до 8,5%), сапоніни і флавоноїди, а квіти — флавони. Смолиста речовина, що міститься в плетусі, має сильну проносну дію: ліки з кореня, трави або листя радять для лікування стійких закрепів, а також водянки, бо вони також діють сечогінно, і ще глистогінно.
Відвар або настоянка березки теж часто виручали людей, коли були закрепи або сеча не відходила, про що говорили: запори сечі.
Настій з березки від закрепів і набряків
1 ч. л. свіжих подрібнених листків чи всієї трави настоювати в склянці окропу, випити за 2 рази упродовж дня.
Настоянка свіжої трави
1 частину свіжої трави березки польової з квітами залити 5 частинами 70% спирту. Настоювати 15 днів, процідити. Вживати по 0,5-1 ч. л. на день.
Брали проти закрепів, набряків і корінь: подрібнювали, 1 ч. л. запарювали склянкою окропу, настоювали і пили по третині склянки тричі на день. Березка «відкривала» і кишківник, і сечовий міхур, і все працювало нормально. Печінка завдяки берізці теж починає працювати активніше, що сприяє очищенню не лише кишечника, а й всього організму.
Раніше не користувалися сеною, і я взагалі не раджу її, бо вона розслаблює кишківник і потім утворюється доліхосігма. А від коріння березки такого не буває. Проте, березка подразнює сливові оболонки кишечника, тому і її застосовувати тривалий час теж не варто.
В сучасних експериментальних дослідженнях на тваринах доведено її гіпотензивну, спазмолітичну, протизапальну, кровоспинну, місцеву знеболювальну дію. В разі високого тиску її здавна вживали і українці.
Настій квітів березки польової від гіпертензії
1 ст. л. квіточок рослини залити склянкою окропу, настоювати 30 хв., вживати по 1 ст. л. тричі на день — і ні в якому разі не більше.
Відвар із квітів березки від гіпертензії
1 ст. л. квітів залити окропом, поставити на водяну баню або кип’ятити на слабкому вогні 15 хв., настоювати 10 хв. і вживати по чверті склянки тричі на день перед їдою.
Березка помічна у випадку бронхіту, ларингіту, бронхіальної астми, коли людина задихається, кашляє; застосовується від туберкульозу легень, ГРВІ. В разі запалення верхніх дихальних шляхів, застуди і запаморочення можна брати лише квіти березки чи плетухи, або всю траву.
Настій свіжої трави березки
1 ст. л. свіжих подрібнених листків чи всієї трави настоювати в склянці окропу. Приймати по пів склянки на день за кілька прийомів.
Настій сушеної трави березки
1 ст. л. сухої трави настоювати 1 год. в 400 мл окропу. Приймати по чверті склянки тричі на день.
Відвар чи настій можна замінити й настоянкою на спирті (за наведеним вище рецептом): вживати по 3–5 крапель 4 рази на день або по 5 крапель перед сніданком, обідом та ввечері впродовж 2–3 тижнів, не більше. За цей час і тиск має стати нормальним, і бронхи очистяться від застуди, старого мокротиння.
Березка також заспокоює нервову систему. Для цьоговживають 1 ст. л. настою або 5 крапель настоянки ввечері перед сном з теплою водою, можна трохи підсолодити. Від безсоння можна пити порошок кореня.
Березка добре лікує селезінку, лімфатичні застої та лімфатичні вузли. Вузли пом'якшуються і розсмоктуються. Як потогінний засіб п’ють водний настій насіння.
Свіжий сік плетухи та березки або настоянку зі свіжої трави, або порошок з листя чи свіже розтерте листя використовують для гоєння ран: щоб зупинити кров, знеболити. Свіже листя прикладали й до місць укусів зміями, бо вважалось, що воно має ще й антитоксичну дію.
Настій чи настоянку свіжої трави разом з квітами або свіжий сік традиційно використовували у вигляді примочок і компресів у випадку різних шкірних захворювань: висипки, гнійників, дерматозу, дерматиту, корости, лишаю.
Настій свіжої трави березки (зовнішнє)
1 ст. л. подрібненої трави залити склянкою окропу, дати настоятися, процідити. Використовувати для компресів і обмивань.
Настоянка свіжої трави березки (зовнішнє)
2 частини трави з квітами залити 4 частинами 70% спирту. Настоювати 15 днів, процідити. З розведеної навпіл водою настоянки робити компреси та обмивання.
Насіння додають до зборів трав щоб позбутись паразитів, в разі енурезу, набряків різного походження, при скрутному сечовипусканні, нирковій і серцевій недостатності. Водний настій насіння використовують як потогінний засіб.
Відвари, настої коріння в народній медицині використовують як знеболювальний засіб при зубному болі, забоях, ентероколітах, гастритах. Порошок сушеного кореня традиційно вживали всередину від безсоння.
Відомо й про «магічне» застосовування березки: чаклуни Середньовіччя додавали її у мазі заради психотропного ефекту.
Отож, як бачите, всяка повитиця для чогось та згодиться! Варто лише не забувати народний досвід, щоб застосовувати рослини з максимальною користю.
