Буйно квітне черемшина

Черемха росте берегами річок та озер, увологих лісах, гаях та парках, а у декого — в садку. Зацвітає в травні. І не просто цвіте, а таки буйно квітне, уся влита китицями білих духмяних квіточок, ніби одягнулася в мереживну святкову білу сукню. За народними прикметами, зацвітаючи, черемха приносить останні холоди, потім вже пануватиме тепло, настане очікуване літечко.

Не лише красою і п’янким ароматом квітів уславлене це дерево. Черемха звичайна (Padus avium) — відома лікарська рослина. Її плоди давно використовує наукова медицина. Народніцілителізастосовують черемху значно ширше.

Не менш цілющими властивостями, аніж плоди, багатим вмістом біологічно активних речовиннаділені квіти, листя і кора. Кору, як годиться, заготовляють навесні, або ж беруть свіжі молоді гілочки. Квіти використовують свіжими під час цвітіння. Саме ліки із свіжих квітів мають найбільшу силу, бо висушені втрачають багато цілющих властивостей.Листя збирають одразу після цвітіння і використовують як у свіжому вигляді, так і висушують для зберігання.

Усі частини черемхи мають протизапальну дію, а кора, як і плоди, містить дубильні речовини, і є в’яжучим засобом. Тож, насамперед, черемхою лікують захворювання кишківника, спричинені функціональними розладами травлення: ентеритами, ентероколітами, диспепсією різної етіології. Тобто, коли у людини виникають запалення слизової оболонки тонкої кишки, бувають часті проноси неінфекційного походження. Зазвичай ці розлади супроводжуються процесами гниття, тяжкістю, тупим болем у животі, метеоризмом, бурчанням, виділенням великої кількості газів. Можна лікувати черемхою і цукровий діабет на початковій стадії. У цих випадках готують настій з квітів.

Настій черемхи

1 ч. л. квітів (листя або їх суміші) залити склянкою холодної перевареної води, настоювати 7-8 год. Пити по чверті склянки 4 рази на день.

Настій квітів черемхи — сечогінний засіб. Регулює обмін речовин, допомагає за туберкульозу легень. Настоєм листя лікують подагру, бронхіти та інші хвороби респіраторного характеру.

Як сечогінний і потогінний засібу народній медицині використовують настій або відвар кори черемхи. Ці ліки добре допомагають не лише від циститу та лихоманки, а й відзастуди, кашлю, ревматизму, подагри. Настій ефективнийза шлункових захворювань, а відвар має спазмолітичну дію, знімає спазми травного тракту.

Настій кори черемхи

1 ч. л. кори залити склянкою окропу, настоювати2 год. Пити по 1 ст. л. З-4 рази на день.

Відвар кори (або молодих гілочок) черемхи

1 ст. л. подрібненої кори залити склянкою окропу, потримати на вогні 10 хв., настоювати 2 год., процідити. Приймати по 1 ч. л. 3-4 рази на день за 30 хв. до вживання їжі.

Завдяки фітонцидам засоби з черемхи мають антисептичну дію, тому широко застосовуються для зовнішнього лікування. Від запалення очей корисні примочки та промивання з настоїв плодів, квітів і листя. Настій листя допомагає навіть у випадках стійкого кон’юнктивіту, який нічим не лікується. Вже за тиждень настає полегшення, а за два-три хвороба минає. Лікують настоями черемхи фурункули, гнійні рани, пролежні, полощуть зуби для дезінфекції ротової порожнини в разікарієсу. Гнійні та інфіковані рани можна змащувати свіжим соком листя черемхи. Настоями свіжої кори і молодих гілочок роблять обмивання за дерматозу, фурункульозу; примочками лікують суглобовий і м'язовий ревматизм.

За наявності інфекції у статевих органах (кольпіт) та білей жінки використовують настій черемхи для спринцювання.Раніше так лікували навіть венеричні захворювання.

Настій для спринцювання (зовнішнє)

1 ст. л. квітів (листя, плодів) залити склянкою окропу, настоювати 2 год., процідити і розвести перевареною водою до 1 л. Процедуру робити двічі на день.

Лікуватись черемхою треба обережно. Надмірними дозами можна отруїтися, адже усі частини рослини містять в собі значну кількість ціаногенної речовини амиґдаліну. Амиґдалін — це складна сполука, ціаноглікозид, який легко розщеплюється, вивільняючи дуже токсичну речовину — синильну кислоту.

Тому лікування черемхою абсолютно протипоказане вагітним! Не підходить вона для лікування і людям з хронічними закрепами та гемороєм.

До речі, саме синильна кислота надає отой своєрідний п’янкий запах гіркого миґдалю, який притаманний не лише квітам, а й іншим частинамрослини. Щоб не спричинити отруєння, не можна тримати букети черемхи в приміщеннях, де перебувають люди. Ліпше не ламати черемху для букетів взагалі, а милуватися нею у природі.

Саме черемха на початку ХХ століття поклала початок дослідженню рослинних сполук, які згодом назвали фітонцидами (від гр. phytón — рослина і лат. caedo — вбиваю). Досліди показали, що випари черемхи згубно діють не лише на бактерії. У банці з подрібненим листям черемхи від отруйної синильної кислоти гинули мухи, комарі, навіть щури.

Таким чином черемха дала поштовх до вивченняречовин фітонцидної дії у інших рослин. А соком плодів черемхи у роки Другої Світової війни лікували гнійні рани у солдат.