Згадавши про чемерник ( морозник), не можу вас не застерегти від отруєння чемерицею, усі частини якої дуже отруйні.
В природі росте чемериця біла, чемериця Лобелієва, чорна. Дуже схожа на білу і відрізняється лише чорно-червоними квітами. До речі, ця рослина зацвітає у своє повноліття, коли їй виповнюється 17 років. До того часу вона проходить свій, так би мовити, дитячий, юнацький вік. Лікарською сировиною є кореневище з корінням, яке викопують восени або навесні. Роблять це дуже обережно, щоб і не знищити рослину, і водночас не дати їй розповсюджуватися.
Сума алкалоїдів чемериці у вигляді солей останнім часом починає входити в медичну практику, як засіб, що знижує кров’яний тиск. Однак потрібно знати, що алкалоїди чемериці збуджують, а потім пригнічують нервову систему, розширюють кровоносні судини, збільшують силу скорочень серцевого м’яза, уповільнюють ритм серця, посилюють скорочення кишечника, викликають кашель та чхання.
Великі дози чемериця спричиняють блювання і проноси, що може закінчитися судомами, колапсом і смертю. Отруйні сік рослин, порошок із неї і навіть молоко і м’ясо тварин, отруєних рослиною.
Наголошу, що отрути чемериці здатні проникати через шкіру. Спочатку дуже болить, пече, потім – анестезія. А взагалі, картина отруєння за рахунок подразнення слизових оболонок верхніх дихальних шляхів наступна: слинотеча, чхання, печіння у роті, подряпування в глотці і стравоході. А потім починаються диспепсичні розлади – блювота і пронос, які супроводжуються кишковими коліками. Дихання і пульс уповільнюються, з’являється сильний головний біль, шкіра стає блідою, розкланюється зір, розслабляються скелетні м’язи, а потім настають судоми, параплегія.
Перша допомога за таких проявів – промивання шлунку активованим вугіллям або білою глиною, - так чинили раніше. Далі – сольові послаблюючі. Під кінець – морфін, кофеїн, камфора. За необхідності проводять штучне дихання. У випадках ураження слизових оболонок, їх потрібно зрошувати 2-процентним розчином новокаїну.
Чемерицю білу потрібно відрізняти від чорної, в якій містяться серцеві глікозиди.
В народній медицині застосовують кореневище чемериці. З нього виготовляють водний екстракт або настоянку на горілці. Вживають по краплині від болю в животі, але дуже обережно, бо коли в організм потрапляє більше одного грама чемериці, то в людини настає сильне збудження, слинотечі, потовиділення, блювання, пронос, а іноді і смерть.
За зовнішнього застосування препарати з чемериці виявляють болезаспокійливу, подразнювальну та інсектицидну дію. Тому настоянку використовують у випадках невралгії, артриту, ревматизму у вигляді розтирання. Як антипаразитарний засіб використовують у боротьбі із головними, лобковими і одежними вошами, коростою.
До речі, в деяких країнах насіння чемериці вважали військовою контрабандою. Тож, як бачимо, зневажати всіма пересторогами не варто. А краще прислуховуватися до порад і робити все точно за інструкціями.
