Весна пробуджує все живе після зимового відпочинку. Чи не щодня з’являються з-під землі декоративні, лікарські, їстівні рослинки. Але будьте уважні — серед них є й сильнодіючі, навіть отруйні види.
Якщо не дуже добре знаєте дію рослин на людській організм — не поспішайте їх вживати, навіть коли треба рятуватись від таких складних недугів як онкологічні.
От нещодавно побачила на обійсті квіти, вірніше пуп’янки, трави, яку наші пращури називали чорною чемерицею і оминали десятою дорогою. Натомість сучасні сумнівні ділки, наживаючись на чужій біді, безсоромно та наполегливо пропонують її людям.
Що ж це за трава така? Йдеться про чемерник, Helleborus. До цього роду з родини жовтецеві (Ranunculaceae), належать близько 20 видів вічнозелених багаторічних трав'янистих квіткових рослин. В Україні зростає чотири, але тільки один вид є природним і доволі звичайним мешканцем букових лісів Карпат і Західного Поділля — чемерник червонуватий (helleborus purpurascens). Три інші чемерники — чорний (H. niger), чагарниковий (H. dumetorum) та зелений (H. viridis) — це здичавілі утікачі з садів та квітників.
Люди чудуються з того, що чемерники квітують серед зими — такі гарні та привабливі, називають їх «різдвяною трояндою». Але пояснюється все просто: морози квітам не шкодять, бо рослинний сік накопичує велику кількість цукрів.
Ще однією особливістю чемерників є дрібні недорозвинені пелюстки та збільшені чашолистки, котрі, власне, й виконують функцію пелюсток. Така «квітка» не осипається, у декотрих видів навіть залишається на зиму. Складається враження, що чемерник квітує з весни до осені, хоча давно вже і насіння зав’язалось.
Про чемерники обов’язково треба знати і те, що більшість з них є отруйними. Українська, польська та чеська назва походить від давньослов’янського слова «чемер», яким позначали головний біль, біль у животі, нудоту, пронос — ознаки отруєння. До речі, назва іншої отруйної рослини — чемериці, також має корінь «чемер».
Helleborus з давньогрецької мови теж означає «отруйна їжа», або ж «божевілля». Алкалоїди чемерника гелеборин та гелебореїн є потужними токсинами, які за своєю дією нагадують вератрин — алкалоїд чемериці. Симптоми проявляються впродовж кількох годин після їх потрапляння в організм. Якщо доза невелика, можна відбутись легким запамороченням, дзвоном у вухах, спрагою, блювотою, проносом. Значна кількість спричиняє сповільнення пульсу, втрату свідомості, зупинку серця, навіть смерть. У 585 році до н. е. в Давній Греції за допомогою чемерника дельфійці врешті виграли Першу священну війну, яка тривала 10 років. Вони отруїли водогін у місті Кіра, що спричинило діарею й сильне виснаження у його оборонців.
В давніх джерелах, відзначаючи корисні властивості чемерника, разом попереджали і про небезпеку. На рослину посилались як на абортивний та еменагогічний (той, що стимулює приплив крові до органів тазу) засіб, вважали лікувальним, особливо від психічних розладів. Діоскорид згадував її як компонент вина для аборту. Гіппократ у «Жіночих хворобах» прирівнював симптоми істеричної задухи до дії чемерника.
В давнину знали, що кореневище має також глистогінні, серцеві, очищувальні, сечогінні, блювотні, подразнюючі, сильні проносні й наркотичні властивості. Його збирали восени і сушили. Хоча інколи використовували від водянки, аменореї, нервових розладів та істерії, але з огляду на токсичність, дуже суворо дотримувались дозування. Для лікування головного болю, психічних розладів, ентеритів, спазмів застосовували гомеопатичні засоби.
Навіть із зовнішнім застосуванням як місцевого подразника та засобу від вошей та бліх радили бути обережним: свіжий корінь може викликати сильне подразнення чутливої шкіри, ймовірно, отрута навіть всмоктується через шкіру.
На сьогодні відомо12 діючих сполук чемерника: одна міститься в траві, чотири — в квітках (їх можна використовувати в парфумерії), а сім, що представляють медичний інтерес, містяться в кореневищах. З найбільш цікавих назвемо геллеборін, геллебрин і геллебригенін. Геллеборін є сильнодіючим наркотичним засобом з пекучим їдким смаком. Геллебрин належить до серцевих глікозидів (на кшталт глікозидів наперстянки і так само може діяти як проносне), є наркотичним засобом і ймовірно має протиракові властивості.
З огляду на токсичні властивості ніяк не можу погодитись із тим, що чемерник чорний, оту саму чорну чемерицю, пропонують під різними назвами і для гарної фігури (тобто схуднення), і від алкоголізму, і для лікування ракових пухлин. За ті чималі гроші, котрі беруть за цю отруту в необачних і довірливих людей, дають нову рекламу, щоб залучити ще більше покупців.
Від розрекламованих «чаїв» починається пронос, іноді нестримний. Від того, звісно, схуднути можна, бо разом з «очищенням», власне випорожненням, кишечника та втратою рідини, зменшується і вага. Але зауважте — ефект тимчасовий.А потім або знов набирають ще більшу вагу, або починається кахексія — тяжке схуднення і виснаження організму. Допомогти таким людям дуже важко.
У жінок розладнуються місячні, відкривається кровотечі, або разом зі схудненням місячні взагалі зникають і відновити їх важко.
Чоловіки сподіваються на чемерник, аби позбутись потягу до спиртного. Але не зважають, що в рослини є сильнодіючі серцеві глікозиди, які негативно впливають на серце, мають дію, подібну до наперстянки. Колись з неї робили стимулятор серця для людей похилого віку, зараз таке лікування більше не застосовують. Може від чемерника й кидали пити горілку, але через рік-півроку людина ризикувала померти.
Висновок такий: не кидайтесь зопалу на «панацеї», часто люди ними труяться за свої ж гроші. Завжди прошу бути уважними та обережними з різними «чарівними» засобами, яких з’являється дуже багато.
Краса людини, її вигляд, здоров’я залежить від внутрішнього стану всіх органів і систем. Ми маємо щоденно й наполегливо покращувати їх функції безпечними й корисними засобами. А чудодійне зілля хай краще росте в квітнику, тішить своєю екзотичною красою.
