Скажи, в яких безоднях літ,
В яких борах,
лісах і пущах
Шукав ти папороті цвіт
Крізь ночі — в думах невсипущих?
Коли знайшов, то у віках
Не одцвіте жадана квітка!
Вона горітиме в руках,
Мов з неба впала зорецвітка.
То вірності одвічний цвіт,
Немов життя, непереможний.
Якщо він є — прозріє світ,
Хоч буде ярий і тривожний.
Якщо ж від хмелю і краси
Підступно ти любові зрадиш,
За безцінь душу віддаси —
То квітку папороті втратиш.
Наталя ЗЕМНА
