Наша звичайна редиска — доволі таки загадковий коренеплід, бо в дикій природі не зустрічається і його походження невідоме, хоча припускають, що це гібрид кількох диків видів. А ви знали, що звичайна червона редиска, чорна редька, зелена, редька дайкон, олійна редька — це різні підвиди одного виду Raphanus sativus? Це дійсно так, хоч вони і досить відмінні.
Ще грецькі та римські землеробиІ ст. н. е. знали малі, великі, круглі, довгі, м’які та гострі за смаком різновиди редиски. Найбільша відома редиска була вирощена 1544 році — вона важила 45 кг! Азійська редька сакурадзима має звичайну вагу від 5 до 27 кг! Тож не дивно, що і сортів весняної редиски є багато: рожевих, зелено-рожевих, червоних, фіолетових, білих, кулястих і довгастих.
Коли ми захворіли, коли нам треба підмога, щоб почистити легені, бронхи, пролікувати кашель, ми звертаємось до чорної редьки: виколупуємо у редьці ямочку, кладемо туди мед чи цукор і чекаємо допоки з’явиться сік, тобто сироп. Діти його полюбляють, та й дорослі також.
А от про редискуми мало коли згадуємо як про щось особливо корисне чи як про ліки, хоча вона навесні — це майже уособлення весняної свіжості, і люблять її майже всі. Коли вона на столі, то так і хочеться її гризнути, похрумтіти нею. І це добре! Тут і вітамінів багато, і солей, і біологічно активних речовин.
Цінна вона великим вмістом вітаміну С, якого після зими нам дуже не вистачає; солями калію, які виводять надлишки рідини, допомагають серцю працювати, налагоджують обмін речовин; кальцієм, 35 мг на 100 г, фосфором, залізом, цинком, магнієм. У редисці є вітаміни В і саліцилова кислота, хоч всього 1 мг.
Поважаю я редиску і за пектини, які виводять токсини. Редиска та її сік, які містятьглікозидигірчичної олії, стимулює травлення: сприяє виділенню жовчі і шлункового соку, тонізує шлунок, піднімає його. А коли добре працює шлунок, то нема закрепів, неперетравлені рештки їжі вчасно виводяться з організму. Редиска має і протимікробну дію. Але у чутливих людей вона може подразнювати слизову оболонку після вживання у великих кількостях.
Редиска добре виводить холестерин. Як бідкаються люди: «А в мене холестерин високий. І як же його вивести? Може це тому, що я їла сало?». Та ні! Сало не може дати збільшений холестерин. Воно, навпаки, жовчогінне. Коли ви їсте 15-20 г сала вранці натще, печінка аж підстрибує, так радіє, що налагоджується її жовчотворна функція, рух жовчі, отже і камінців в жовчному міхурі не буде. Тому не сало вам дало той холестерин! А якщо маєте високий холестерин, то редиска виведе і холестерин, і всі «поклади» з кишківника.
Іноді кажуть: «Так люблю редиску, але коли наїмся, то у шлунку «музика», особливо вночі». Шановні, навіщо ж ви вживаєте редиску ввечері? Її треба їсти вранці чи в обід. А щоб не було вітрів, на допомогу прийде зелений кріп! Він усуває будь-які вітри: від редиски, бобових, від того, що не працює нормально шлунок і кишківник. Можна брати і насіння кропу: перемололи і додавайте до всіх страв. Тоді і печінка, і шлунок, і підшлункова добре працює: продукує травні ферменти та інсулін.
І не викидайте в редисці найцінніше — вітамінні зелені листки! Вони лікують атеросклероз — щоб не шуміло в голові, не було інфарктів і інсультів, була добра пам’ять. Вони найкраще усувають атонію кишечника, щоб не було застоїв, і був сильний імунітет; допомагають працювати і печінці, налагоджують всі її функції.
Зелене листя, яке виросло за 20 днів, після того, як ви посіяли редиску, вже можете додавати до салатів, варити як шпинат, додавати у супи, і чекати тим часом допоки виросте хрумтливий коренеплід. Насіння редьки також можна пророщувати та їсти сирим.
Листя редиски може врятувати нас від грибкових захворювань, від потіння ніг. Листя подрібніть, висушіть, перетріть на порох і там, де з’явилися грибкові ураження шкіри або пітніють ноги, насипте його трошки в шкарпетки. І ноги не будуть пітніти, і грибок зникне!
