Знавці та гурмани цінують його дуже високо. Та й коштує він недешево — не кожному по кишені. А чи знаєте, що отой знаний делікатес досить поширений у природі?! Зустріти його можна на заплавних луках й у світлих лісах, у траві й серед чагарників... Адже це молоді пагони холодку лікарського (Asparagusofficinalis). Вирощена аграріями на полі культурна рослина називається «спаржею».
Свіжа спаржа смаком нагадує зелений горошок, а приготована має типовий неповторний аромат і смак, за який її так цінують кулінари. Дієтологи радять її як вітамінний низькокалорійний продукт – спаржа містить лише 2% вуглеводів, жири практично відсутні, проте багата вітамінами А, С, Е, К і групи В, харчовою клітковиною, містить макро- і мікроелементи: калій, кальцій, магній, фосфор, залізо тощо.
Холодок недарма називається лікарським! В медичних цілях використовують кореневища, траву, плоди й оті смачні молоді пагони. Окрім необхідних для організму вітамінів та харчових волокон, що поліпшують перистальтику кишківника і вбирають токсини, у пагонах спаржі містяться корисні речовини, які сприятливо позначаються на стані багатьох органів і допомагають лікувати недуги.
Одна з двадцяти амінокислот, які входять до складу білків, називається аспарагін саме тому, що її вперше отримали із аспарагусу лікарського (латинська назва спаржі). Аспарагін необхідний для нормального функціонування центральної нервової системи, зокрема головного мозку. В організмі він перетворюється на аспарагінову кислоту, яка стимулює синтез білка, знижує рівень аміаку в крові, нормалізує роботу печінки. Аспарагін та інші органічні сполуки паростків спаржі мають сечогінні властивості, сприяють добрій роботі нирок.
Тому корисно споживати страви із спаржі як заспокійливий засіб, для поліпшення працездатності, при підвищеному артеріальному тиску і серцебитті (має гіпотензивні властивості), при захворюваннях печінки і нирок та цукровому діабеті. Варто зауважити, що інколи трапляється індивідуальне несприйняття спаржі.
В їжу використовують молоді, соковиті, які ще не вийшли на поверхню ґрунту пагони (біла спаржа), або молоді пагони, які досягли висоти 15-20 сантиметрів над поверхнею ґрунту (зелена спаржа). Спаржу вживають сирою в салатах, варять, смажать, готують різноманітні страви та гарніри.
Збирали спаржу у природі протягом тисяч років, почали вирощувати ще у Давньому Римі. Тож, якщо знаєте, де росте холодок лікарський, порадуйте себе цією смакотою напровесні. А хто має власний город, може виростити коштовний делікатес, посадивши кілька кореневищ холодку лікарського на грядці або посіявши окультурену рослину. Звичайно, це потребуватиме певних знань, догляду та зусиль. Але результат того вартий!
