Дуже лікарська кульбаба

Її знають усі українці, від малого до великого. Маленькі чудові суцвіття-сонечка — радість для дітей та дорослих. Хто з нас не плів віночки з цих жовтих квіточок або не дмухав щосили на сріблясту кульку, намагаючись підняти в повітря всі парашутики разом!

Тішитись з кульбабок дуже приємно, але щороку нагадую зеленопланетянам, аби в сезон не забували ними лікуватись та харчуватись. Це ж так просто — щодня готувати салати з розеток молодого листя, додавати їх в супи і другі страви! Хіба що над десертом треба трохи поклопотати, але кульбабовий мед чи сироп того варті. До того ж всі ці наїдки та смаколики водночас є і дієвими ліками.

У чому ж користь кульбаби?

Спершу подивимось «в корінь». В підземній частині кульбаби містяться гіркоти, пектин, дубильні речовини, каучук, цукри (до 30% інуліну восени і до 20% фруктози навесні), стерини (р-ситостерин, стигмастерин), каротиноїди, жирна олія, органічні кислоти, залізо, фосфор, калій, марганець, магній, цинк, мідь, молібден і багато інших макро- і мікроелементів.

У листі та суцвіттях гіркоти також є, до 5% білка, чимало вітамінів С, А, Е, В₂, РР, К, є сапоніни, солі заліза, фосфору, марганцю, кальцію, калію. В квітковому пилку багато міді, бору, кобальту, марганцю, нікелю, молібдену.

З такого складу і користі можна тримати чимало!

Кульбаба давно відома народним цілителям своїми чудовими жовчогінними властивостями: розріджує жовч, стимулює її відтік. Хворі на хронічні холангіти та холецистити можуть позбутись неприємних відчуттів у підребер'ї.

Чай з коренів кульбаби ефективний від хронічних закрепів: поліпшуючи циркуляцію жовчі, діє як м’яке проносне. Інулін змінює на краще мікрофлору нашого кишківника, що також сприяє добрій перистальтиці в кишківнику. І хоча проносна дія не настільки потужна, як в інших рослин, кульбаба краще переноситься і не викликає звикання. Дітям взагалі не радять сильних проносних засобів, а от згаданий вже чай не викликає небажаного подразнення слизової оболонки травного тракту. Якби його ще поєднати зі щоденним салатом з листочків кульбаби, було б зовсім чудово!

Чай з кульбаби

1 ч. л. подрібненого кореня кульбаби залити склянкою окропу. Настоювати 5-10 хв., дати трохи охолонути. Пити краще за півгодини до їди, по чверті склянки двічі на день.

Кульбаба дієво знімає стани занепокоєння, неврози: 1 ч. л. листя або кореня залити склянкою окропу, варити 5 хв., приймати по 1 ст. л. 3-4 рази на день.

Якщо потрібен помічний сечогінний засіб, нагадаємо, що кульбабу віками використовують і з цією метою. Рослина стимулює вироблення сечі, допоможе від затримки рідини в організмі, зокрема набряків, асциту. Кращими будуть в таких випадках листя, хоча й корінь брати також можна. До того ж, в листі багато калію, отже організм не втрачатиме цей важливий для життєдіяльності елемент, який виводять інші сечогінні засоби.

Жінкам, які потерпають від затримки рідини перед менструацією (пов'язано це з гормонами), корисно пити відвари суміші кореня та листя кульбаби. Листя діятиме як сечогінне, а корінь покращить роботу печінки з виведення надлишку гормонів.

Листочки кульбаби забезпечать чудову профілактику каменів у нирках та сечовому міхурі. Вони допомагають вивести зайвий кальцій, оксалати, сечову кислоту, що спричиняють утворення каменів.

Можна використовувати кульбабу як допоміжний до основних ліків засіб лікування циститу — збільшиться кількість сечі, промиються сечовивідні шляхи і шкідливі бактерії не зможуть прикріплюватися до їхніх стінок.

Настій листя кульбаби

1 ч. л. сухого або свіжого листя залити склянкою окропу, вкутати, настоювати 15 хв. Процідити, пити по склянці двічі на день.

Пролікує кульбаба і гіпертонію на початковій стадії: 1 ст. л. сухих квітів кульбаби залити склянкою холодної води, довести до кипіння на маленькому вогні, проварити 2-3 хв., процідити. Пити відвар невеликими дозами по 1 ст. л. 5-6 разів на день.

Якщо після тяжкої хвороби людина сильно ослабла, схудла, теж допоможе кульбаба — вона збуджує апетит і налагоджує роботу всього шлунково-кишкового тракту.

Ця властивість кульбаби відома з давнини. Ще фахівець з траволікування Ніколас Калпепер (1616—1654) писав, що кульбабою можна лікувати сильне ослаблення організму хворої людини — кахексію, яка часто настає через важкі хвороби (онкологічні, туберкульоз, порушення обміну речовин тощо).

В разі туберкульозу легень піде на користь відвар з коренів кульбаби та лопуха: по 1 ч. л. кореня кульбаби і кореня лопуха залити двома склянками окропу, проварити 10 хв., настоювати 2 год., процідити і пити по чверті склянки 4 рази на день.

Від фурункулів, прищів, висипки застосовують відвар: 1 ч. л. кореня кульбаби залити склянкою окропу, кип'ятити 15 хв., настоювати 1 год., процідити, пити по чверті склянки за півгодини до їди 3-4 рази на день.

Позбутись бородавок, мозолів допоможе молочний сік із квітконосів кульбаби, або сік кореня (змащувати 2-3 рази на день).

Давньогрецький вчений Теофраст радив сік з листя кульбаби для зведення ластовиння та старечих пігментних плям на шкірі. Цим засобом користуються і дотепер.

Кульбаба зовсім не токсична, але часом зустрічається алергія на її квіти або сік, тоді ця рослина — не для вас. Не можна її приймати і в разі закупорки жовчних протоків, а також тоді, коли жовчний міхур втратив здатність до скорочення. Слід обережно лікуватись і харчуватись кульбабою, маючи хронічний гіперацидний гастрит або виразку — рослина підвищує кислотність при тривалому прийомі.

А зараз розкажемо, які чудові страви можна зробити з перших зелених листочків кульбаби. Вони наснажать організм силою та енергією. Недарма ж у Франції, Австрії, Німеччині кульбабу вирощують на спеціальних плантаціях!

Вітамінний салат

До нарізаних листочків кульбаби додати зеленої цибулі, петрушки, кропу, улюблених спецій тощо, заправити лимонним соком і олією. Буде смачно з вареними яйцями, горіхами, редискою.

Салат з кульбаби має бути на столі у всіх, хто піклується про своє здоров’я: він поліпшує апетит, травлення загалом, нормалізує обмін речовин. Дарма, що листочки кульбаби трохи гіркуваті: гіркоти корисні й роблять страви більш пікантними. Для людей, дуже чутливих до гіркого, можна замочити листочки на півгодини в солоній воді.

Кладіть листочки в перші страви — за хвилину до готовності, або вже в тарілку з рештою зелені. Для гарнірів листя можна облити окропом.

Сирна закуска з кульбабою

Дрібно нарізати молоде (свіже або бланшоване в окропі) листя кульбаби, змішати його з розтертим сиром, додати сіль і спеції за смаком. Закуску можна намазати на хліб, або зробити невеликі кульки та обкачати їх в подрібнених підсмажених волоських горіхах, кунжуті, посіченій зелені.

Кульбаба їстівна від коренів — до квітів. Корені збирають восени або навесні, поки не почали з’являтись перші листочки. Корінці треба вимити, нарізати невеликими шматочками і висушити в духовці до золотавого кольору (при температурі 60°С). Вони є гарним замінником кави. Подрібніть їх на порошок і заварюйте, можна з обсмаженим ячменем та цикорієм. Смакує з молоком (звичайним та рослинним) і вершками.

З квітів кульбаби готують варення та сироп: пилок робить смак солодощів неповторним. Квіти збирати сухої сонячної днини, не мити, лише ретельно обтрусити від комах, листочків, трави тощо. Гіркуваті зелені частини квіткових кошиків з молочним соком можна обрізати.

Варення з кульбаби

500 г свіжих квітів залити сиропом (500 г цукру на склянку води), додати цедру одного лимона. Варити в 2-3 прийоми: дати закипіти, а потім охолонути. Наприкінці додати сік одного лимона, почекати, поки закипить, гарячим розлити в стерилізовані банки і закрити кришками. Як охолоне, зберігати в холодильнику.

Сироп з кульбаби

Квіти відокремити від чашолистків та залишків стеблинок, вкладати в банку, чергуючи з шарами цукру (на 1 л — 0,5 кг цукру). Кожен шар квітів добре ущільнювати, аж поки не стане по вінця. Струшувати посуд кілька днів, доки утвориться сироп, тримати потім в холодильнику. Робіть тонізуючий напій — десертна ложка сиропу на склянку води.

Хіба ж кульбаба не справжній еліксир здоров'я! Лишень нагадаємо, що збирати її треба в чистій місцині. В містах збирати рослину для їди чи лікування не можна: вона накопичує свинець та інші небезпечні сполуки з автомобільних викидів.