Для багатьох гірчиця — улюблена приправа, яка допомагає швидше перетравити і засвоїти важку жирну їжу. Але це не єдине її застосування.
Гірчиця добре збуджує апетит, підсилюючи виділення шлункового соку. Таким чином стимулює травлення, покращує обмін речовин в організмі, особливо у людей старшого віку. А щоб добре працювали і шлунок, і кишківник, і закрепів не було, натщесерце вживають гірчичний порошок, запиваючи його водою або молоком. Курс починають десь із чверті чайної ложки, а потім доводять до половини. В разі гастриту натщесерце вживають, теж запиваючи водою, ціле гірчичне насіння. Першого ранку з’їдають одне насіннячко, на другий день — два. Так поступово, по одному, збільшують дозу, і на двадцятий ранок вже вживають 20 насінин. Потім щоденно по одній насінині забирають.
Колись гірчиця була шанованим аптечним засобом. Маємо на увазі не тільки гірчичники. Була й гірчична вода, гірчична олія. Полоскання з гірчиці — від астми, ангіни у дітей, навіть паралічу язика. Гірчичним порошком і нині можна попередити застудні захворювання. Бо за вікном — яка не є, а зима...
Насипте трошки гірчичного порошку у вовняні шкарпетки, одягніть на ноги — і нехай вони гріють вас упродовж ночі. А коли болять суглоби або раптово підвищився артеріальний тиск, скористайтеся іще одним випробуваним засобом — гірчичними ванночками для ніг.
Згадаємо про класичний, десятиріччями випробуваний гірчичник! Ним лікували бронхіти, запалення легень, плеврити, міозити, неврити, радикуліти, ревматизм тощо. Гірчичники ставлять на шию, коли дуже болить голова у хворих на гіпертонію. Якщо ж напад стенокардії, їх прикладають до грудей.
Час застосування гірчичників для дорослих — 15-20 хвилин, діткам достатньо 5-7. Якщо застуда чи грип починаються з нежитю, прочистити закладений ніс допоможуть гірчичники на п’ятах. Прибинтуйте їх, надягніть вовняні шкарпетки і тримайте стільки, скільки зможете витерпіти. Потім гірчичник зніміть і походіть швиденько-швиденько для того, щоб «запустити» кровообіг. Вважається, що надвечір таке лікування буде найефективнішим, і до ранку нежить припиниться.
Наші пращури добре відали, що робити, аби не захворіти. Покладалися на свою інтуїцію і досвід, який передавався з покоління в покоління. Гірчицю вони вважали одним з найбільш оздоровчих підручних засобів. Листя рослини прикладали до запаленого місця, пухлини. Цілющі пов’язки з гірчицею Авіценна радив від задухи, астми і при запамороченні. Дітям їх накладали на шию від «свинки» (паротиту). Гірчицею лікували трахому, біль у суглобах, запалення сідничного нерва. Хто відчув на собі неврит, біль у попереку, тягнучий біль у ногах знає — так болить, хоч криком кричи. Наші бабусі, які коноплі обробляли босими у ставках, працювали в полі, у городі, ноги мабуть застуджували і не раз. Але ж самі мусили якось рятуватися, у тому числі й гірчицею.
Сік трави гірчиці пускали у вуха, щоб припинити біль. Соком або просоченими тампончиками рятували й хворі зуби. За 10-15 хвилин зубний біль вщухав. Наші пращури у такому випадку радили жувати насіння гірчиці.
Користувалися гірчичною олією з насіння, коли суглоби не просто боліли, а були скуті, ніби зацементовані. Вони не рухалися, набрякали, боліли дуже. Це буває при артриті, артрозі, бурситі, відкладенні солей. Гірчиця від того допомагає, разом лікує і нирки. Без цього хворому суглобу не зарадиш. Коли в нирках застій, спочатку відкладаються солі, потім з них утворюються камінці. Тож гірчиця може лікувати ще й сечокам’яну хворобу.
