Гісоп дуже важливий для тих, хто перехворів на ковід чи пневмонію. Після хвороби часто легені працюють не повноцінно, є залишковий запальний процес, є трахеїти і бронхіти. У декого навіть дійшло до бронхіальної астми, стану, коли болить і хрипить горло, дихати важко, є сильний кашель, якого не можна позбутись.
Якщо ви шукаєте природний засіб для оздоровлення легень та ще й бажаєте додати нову цікаву рослинку для свого квітника, зверніть увагу на гісоп лікарський (Hyssopus officinalis) з родини Глухокропивові.Його листя і квіти широко використовують в традиційній медицині, кулінарії та парфумерії різних народів. Рослина включена до фармакопеї Франції, Португалії, Румунії, Швеції, Німеччини, активно використовуються в харчовій промисловості.
Рід гісоп налічує сім видів, поширених в природі Європи, Північної Африки та Азії. А назва роду походить від єврейського слова «езов», що означає «священна трава». Гіппократ (460–377 рр. до н. е.) згадував про гісоп у своїх працях.Римський філософ Пліній (І століття н. е.) писав про вино з гісопу. Середньовічні бенедиктинські ченці додавали цю траву в лікер. Гільдегарда фон Бінген рекомендувала гісоп у своєму списку рослин. З XVI століття широко культивується як пряна і лікарська рослина заради потужної властивості добре лікувати кашель, виводити слиз з легень.
Щоб приготувати сироп від кашлю, подрібніть кілька свіжих листків, додайте приблизно таку ж кількість меду, трохи підігрійте на водяній бані, добре перемішайте, зберігайте в скляній пляшці. Засіб знімає біль у вухах, допомагає також від астми та здуття.
В наш час слава гісопу трохи занепала, хоча рослина — її значні біологічні властивості — має чималий потенціал як сировина для лікарських і косметичних засобів. Дослідження виявили яскраві протигрибкові, антибактеріальні, інсектицидні та противірусні властивості. Науковці побачили, що гісоп може ефективно боротися з інфекційними захворюваннями верхніх дихальних шляхів, знижувати рівень цукру в крові, усувати мокротиння та полегшувати кашель, виявляє антиоксидантну та протипухлинну дію. Наукові дослідження також підтвердили його спазмолітичні властивості та показали, що ефірна олія гісопу має антисептичну і седативну дію. В дослідженні на тваринних моделях рослина виявила м’язові релаксантні та антитромбоцитарні властивості.
Екстракти, ефірні олії та окремі сполуки з гісопу привертають все більшу увагу вчених. З біохімічних речовин, які забезпечують лікувальні властивості гісопу, передусім зазначимо ефірну олію, флавоноїди (діосмін та діосметин, які тонізують вени і знімають набряки), дубильні речовини, феноли, такі як розмаринова та кофеїнова кислота, маррубіїн та різні терпени (урсолова та олеанолова кислоти). Вважається, що саме завдяки ефірній олії та дубильним речовинам гісоп має відхаркувальну, протизапальну, спазмолітичну дію, усуває метеоризм. Містить він також туйон і феноли, які мають антисептичну дію. А туйон і ще один складник ефірної олії (пінокампфен) діють як стимулятори нервової системи, щоправда, у високих дозах можуть викликати епілептичні реакції.
Тож недарма гісоп лікарський ростена аптечному городі «Зеленої планети Земної»! У складі наших фітокомпозицій допомагає лікувати всю дихальну систему. А раніше його кущик прикрашав чи не кожне обійстя. В наш город гісоп ще, мабуть, моя прабабуся посадила. Місце йому сподобалось, і досі він росте і розмножується.
Наші пращури додавали гісоп як цінну і унікальну приправу до страв, особливо влітку, коли спека, дихати нема чим. У таку пору особливо потребують допомоги люди, у яких легені чи серце погано працюють, та ще до того буває хвора травна система, щитовидна залоза.
Також саме влітку, бо в спеку люди сильніше пітніють, варили чай із гісопу, і завдяки йому терморегуляція організму поліпшувалась, людина не пітніла надміру. Є люди, у яких постійно сильно пітніють ноги. В такому разі робили ванночки із гісопу.
А ще завдяки гісопу людина почувається добре тому, що він лікує травну систему, шлунок. Коли п'ють чай з гісопу або приправляють ним страви, то апетит гарний, їжа у шлунку краще перетравлюється, а організм отримує необхідні поживні речовини. А якщо шлунок працює нормально, то і кишківник не залишається без подяки. В животі бурчати не буде, не буде газів, закрепів. Також організм позбавляється токсинів, бо ж гісоп допомагає печінці працювати, щоб вона очищала організм.
Гісоп діє також на сечостатеву систему, на нирки, щоб вони не були запалені, виводили все зайве, навіть солі, щоб не було сечокам'яної хвороби, так само, як і жовчокам'яної.
Гісоп добре допомагає у випадку гельмінтозів: будь-які котячі, собачі паразити, зокрема дірофілярії, ціп'яки завдяки своїм ефірним оліям виводить геть із організму.
Виготовляти ліки із гісопу просто: верхівки зрізати під час цвітіння, висушити, листочки і квіточки подрібнити, узяти 2 ст. л. на 2 склянки окропу, заварити, настоювати 1 год. і вживати по пів склянки 4 рази на день до їди. Сушити гісоп треба так, щоб на нього не потрапляло сонце, бо це призводить до втрати ефірних олій і окислення інших корисних сполук.
Завдяки цьому настою ви не будете пітніти, кашляти, не буде боліти шлунок, тонізується нервова система. Тому й працездатність буде висока, і ви будете почуватись комфортно за будь-якої погоди, зокрема і в літню спеку.
Зовнішньо настоєм гісопу можна полоскати горло і рот: в разі захриплості, запалення горла і ясен. Антисептичні властивості настою застосовують для промивання очей при кон'юнктивітах, для загоєння ран. Роблять компреси при ревматизмі, крововиливах, забиттях.
Гісоп використовують і в суміші з іншими рослинами.
Настій для лікування верхніх дихальних шляхів
Зробити суміш гісопу лікарського, материнки звичайної, медунки лікарської, підбілу звичайного, м’яти перцевої, листя та квітів алтеї лікарської у співвідношенні 2:2:3:3:2:2. 1 ст. л. суміші залити склянкою окропу, настоювати 4 год. Пити по третині склянки за 30 хв. до їди.
Ліки від гіпоацидного гастриту
Зробити суміш гісопу лікарського, бобівника трилистого, меліси лікарської, підбілу звичайного, материнки звичайної, деревію в пропорції 1:2:1:3:2:2. 1 ст. л. суміші залити склянкою окропу, настоювати 1 год. Вживати теплим по третині склянки за 30 хв. до їди.
Усі частини гісопу їстівні та мають приємний аромат. Під час сушіння аромат значно втрачається, тому на кухні краще вживати свіжій гісоп. Молоде листя подрібнюють і додають в салати, підливки, борщі, страви з гороху, квасолі, бобів. Воно має гострий, гіркуватий смак, запах схожий на камфару. Особливо допомагає перетравлювати жирну їжу, загалом стимулює травлення.
Використання в харчуванні зелені гісопу сприяє травленню, підвищує апетит, тонізує організм — загалом діє як загальнозміцнювальний засіб. Завжди можете попросити гілочку в кущика гісопу, щоб зробити цілющий чай, коли в когось із рідних бронхіт, катар верхніх дихальних шляхів, бронхіальна астма, стенокардія, невроз, болять суглоби, є хронічний коліт, метеоризм, цукровий діабет, глисти.
Настій гісопу особливо рекомендують людям похилого віку як загальнооздоровчий, а також м’який сечогінний і вітрогонний засіб.
Хочеться, щоб цей досвід наших пращурів залишався з нами, а ми уміли його передавати своїм дітям, онукам, правнукам. І досвід, і самі трави. А розмножувати гісоп просто: насіння сіють на грядки із середини осені до ранньої весни, а потім пересаджують на відстань до 60 см між рослинами. Кущі рослини можна ділити на менші, а також розмножувати живцюванням.
