Гломерулонефрит — імунно-запальне захворювання, специфічною ознакою якого є ураження ниркових клубочків (гломерул). Гломерула являє собою сплетіння кровоносних судин, які фільтрують кров і відокремлюють з неї первинну сечу. У разі захворювання в нирках порушується кровообіг. Тоді в організмі затримуються вода і солі, підвищується артеріальний тиск, утворюються набряки, у сечі з'являється кров і підвищується вміст білка. Поступово розвиваєтьсяниркова недостатність.
Первинний гломерулонефрит — це самостійне захворювання, вторинний супроводжуєсистемні недуги,наприклад, інфекційний ендокардит, геморагічний васкуліт, системний червоний вовчак. Гломерулонефритможе бути якгострим, так і хронічним.Хронічна форма — тяжка патологія, вилікувати яку важко. Вона нерідко призводить до необхідності користуватися штучною ниркою. Хронічного перебігу частіше набуває недолікована гостра форма захворювання, та інколи вона виникає і без попередньої гострої атаки.
Зазвичай, причиною захворювання на гломерулонефрит є гостра або хронічна стрептококова інфекція (ангіна, пневмонія, тонзиліт, скарлатина, стрептодермія). Захворювання може бути також наслідком кору, вітряної віспи, ГРВІ тощо і переважно розвивається через 1-3 тижні після інфекції. Небезпека виникнення гломерулонефриту збільшується за тривалого перебування на холоді в умовах підвищеної вологості («окопний» нефрит).
У більшості випадків захворювання спричинене надмірною імунною реакцією на антигени інфекційної природи. Але можлива аутоімунна форма, коли антитіла руйнують клітини власного організму. В обох випадках комплекси антиген-антитіло залишаються в капілярах ниркових клубочків, порушуючи роботу нирок.
Гострийгломерулонефрит можливий в будь-якому віці, але, як правило, виникає у хворих віком до 40 років. У дітей він, як правило, розвивається бурхливо, протікає циклічно і зазвичай закінчується одужанням. У дорослих загальні симптоми частіше відсутні, характерні хіба що зміни у складі сечі. Таку «стерту» форму важко діагностувати і є загроза розвитку хронічної патології.
Починається хвороба з підвищення температури, загальної слабкості, нудоти, зниження апетиту, головного болю й болю в попереку. Хворий стає блідим, повіки набряклі. Обов'язкова ознака гломерулонефриту — гематурія (наявність крові в сечі). У 13-15% випадків сеча набуває кольору «м'ясних помиїв», іноді — чорна або темно-коричнева. Одним з найбільш специфічних симптомів є набряки обличчя, які зменшуються упродовж дня. У 60% хворих на гостру форму розвивається гіпертонія, яка у тяжких випадках може тривати кілька тижнів. У 80-85% випадків страждає серцево-судинна система. Можливі порушення функції центральної нервової системи, збільшення печінки.
Для хронічного гломерулонефриту також характерне підвищення артеріального тиску, значні або невеликі набряки й зміни сечі. Підвищення тиску носить стійкий характер і має тенденцію до невпинного зростання. Присутні й загальні симптоми: біль, дискомфорт у попереку, слабкість, нездужання, зниження працездатності, головний біль, бліде обличчя.
Типовими змінами сечі за хронічного перебігу є: наявність білка (в нормі його не має бути), еритроцитів (понад 20 в полі зору), зміни питомої ваги (спочатку підвищення, а потім зниження). Пацієнт більше мочиться вночі (ніктурія), ніж удень. Це пояснюється тим, що в ліжку, у горизонтальному положенні й теплі, поліпшується кровопостачання нирок, і фільтрація сечі збільшується.
Хронічний гломерулонефрит має кілька варіантів перебігу:
Підступність хронічної форми у тому, що вона може тривати майже безсимптомно понад 10 років, а потім «раптово» спричиняє ниркову недостатність, або навіть закінчується летально.
Усім формам гломерулонефриту притаманні рецидиви, вірогідність яких збільшується у весняно-осінній період. Подразником зазвичай виступає стрептококова інфекція, і за 1-2 доби вже виникає недуга.
В Здравницях «Зеленої планети Земної», незважаючи на те, що офіційна медицина вважає гломерулонефрит невиліковним, ми допомагаємо таким пацієнтам. Крім специфічної терапії в медичних стаціонарах, вони застосовують і фітокомпозиції, інколи взагалі переходять на наші засоби. Лікування тривале, і як свідчить досвід, запорукою його успіху є сумлінний прийом фітокомпозицій, без переривання курсу.
У схему лікуванняобов’язково входить безсольова дієта. На перший місяць призначаємо ГЕПАХОЛ, ГАСТРОТОН, ДІАМАНТ, УРОСЕПТ, ГЕМОСАН, ІМУНАТ, НЕФРОЛІК, ГІПЕРТАН (за гіпертензії). У разі гематурії застосовуємо ГЕМОСАН, від набряків — АСЦИТАН. На другий місяць призначаємо ГЛОМЕРАН, УРОСЕПТ, ГЕМОСАН, НЕФРОЛІК, ГІПЕРТАН. Подальше лікування залежить від динаміки одужання.
