Глядач в прямому ефірі запитав, як і чим можна зупинити хологенну діарею? Вже 11 років після операції не може вийти з дому.
Діарея (від давньогр. δια-ρρέω — протікати) — це випорожнення рідким і водянистим калом не менше 3 разів на добу. За даними ВООЗ, щорічно у світі реєструють близько 1,7 млрд випадків діареї.
Під хологенною розуміють хронічну діарею, спричинену надлишковим надходженням жовчних кислот в товсту кишку через порушення їх всмоктування в тонкій кишці або надто швидкий рух цих кислот травним трактом.
Відповідно до сучасних уявлень, у розвитку діареї виділяють такі чинники: надлишок води та електролітів, підвищення тиску в порожнині кишок, порушення перистальтики.
Найчастішим є перший чинник, тобто порушення всмоктування іонів натрію (Na+) і калію (K+) та води у кишці. І саме жовчні кислоти стимулюють цей процес. В результаті значно посилюється виділення води та натрію і зростає об’єм кишкових випорожнень.
Хоча діагностика і лікування хологенної діареї в сучасній медицини ще не дуже досконалі, певні симптоми допоможуть розпізнати цю хворобу. Для неї, дійсно, як у нашого глядача, характерний тривалий перебіг. Основним симптомом є часті випорожнення рідкої консистенції. Фекалії яскраво-жовті або зелені. Інший характерний симптом — біль у животі з правого боку. Больові відчуття можуть різнитись, залежно від того, чим викликана хологенна діарея. Інколи біль виникає за 30-40 хвилин після вживання їжі, супроводжується відрижкою, нудотою, гіркотою в роті. У деяких хворих біль частіше пов’язаний з випорожненням і зменшується після нього.
Жовчні кислоти входять до складу жовчі і сприяють перетравлюванню та всмоктуванню жирів з їжі, підсилюють перистальтику кишечника тощо. Первинні кислоти утворюються в печінці з холестерину, в кишечнику вони піддаються певним видозмінам, допомагають перетравлювати їжу, а звідти всмоктуються в кров і повертаються у печінку. Потім знову виділяються печінкою в складі жовчі.
В нижньому відділі тонкого кишківника (в клубовій кишці) працює ціла «фабрика»: спочатку кислоти обробляє кишкова мікрофлора, потім вони потрапляють в спеціальні клітини-ентероцити і через воротну вену з кров’ю дістаються печінки. Таких циклів у людини має бути приблизно 5-6 на добу (до 13). У нормі 95% жовчних кислот використовується повторно і тільки 5% виділяється із калом. Щоденна їх втрата приблизно 200-400 мг.
Якщо жовчні кислоти повертаються в печінку, їх виробляється менше. А якщо не повертаються, їхня кількість збільшується — виникає мальабсорбція. Потрапляючи далі в товсту кишку, вони спричиняють пронос та інші неприємні відчуття.
Чому ж порушується циркуляція жовчних кислот? По-перше, через патологію клубової кишки, як то целіакію (непереносимість глютену). Вона більше характерна для дітей. Її мають лише 1% дорослих, у яких вона супроводжується анемією і диспепсією.
Порушує циркуляцію жовчі і оперативне видалення частини клубової кишки, наприклад, через її пошкодження у випадку хвороби Крона, запалення, гостру кишкову непрохідність, защемлену грижу з некрозом чи масивну травму. Хворі страждають від синдрому «короткої кишки», в тяжкому випадку — від стеатореї.
Серед причин є і генетичні вади, з якими впоратись складно. Та набагато частіше циркуляція порушена через видалення жовчного міхура, дискінезію жовчовивідних шляхів, дисфункцію сфінктера Одді, панкреатит, дисбактеріоз.
Щоб допомогти людині, слід розуміти, яким чином ці причини викликають діарею? Через видалення жовчного міхура всмоктування жовчних кислот може бути не порушене, але вони потрапляють в тонку кишку у великій кількості разом з їжею і викликають діарею. Дискінезія спричиняє неодночасне надходження їжі і жовчі в тонку кишку. Нестача жовчі в момент травлення у дванадцятипалій кишці порушує функції підшлункової залози і теж сприяє розвитку діареї. Серед іншого зменшуються бактерицидні властивості дуоденального вмісту, що може порушити мікробіом тонкої кишки.
Потім надлишок жовчних кислот потрапляє з клубової у товсту кишку, і там сповільнює всмоктування води і електролітів та порушує формування випорожнень. Погіршує ситуацію також підвищена перистальтика. Виникає діарея, яка часто супроводжується здуттям живота, частими покликами до дефекації і, деколи, нетриманням калу.
Стан людини можна покращити корекцією раціону, фітозасобами, медичними препаратами. І спершу слід подбати про харчування. Треба обмежити механічні й хімічні стимулятори кишкової секреції, їсти продукти, які обволікають слизову оболонку кишківника. Страви мають бути відповідно термічно і механічно обробленими. Часто радять виключити молоко і молочні продукти. Корисна дієта 4б за Певзнером з підвищеним вмістом білка (135 г на добу) і невеликою кількістю жиру (100-110 г на добу), підходять кокосова і пальмова олія.
Між їдою радять приймати ентеросорбенти, засоби з білою глиною, аби прибрати надлишок жовчних кислот. Завдяки обволікаючій дії вони захищають слизову оболонку тонкої кишки. Від болю допоможуть спазмолітики, захистять печінку гепатопротектори. Разом з їжею приймають жовчогінні. Поліпшують стан пробіотики (корисні бактерії) та пребіотики (харчові волокна).
Фітотерапія за хологенної діареї допомагає зменшити надходження жовчних кислот у товсту кишку та покращити травлення. Добре діють рослини із в'яжучими (аїр, плоди вільхи, корінь алтеї), протизапальними (ромашка, календула, деревій) та жовчогінними властивостями (кукурудзяні рильця, цмин, кульбаба): 1 ст. л. на склянку кропу, настояти 20-30 хв., пити по чверті склянки 3-4 рази на день.
В «Зеленій планеті Земної» дивляться на причину хвороби: що запалене — верхня чи нижня частина кишківника, чи взагалі вся травна система.
Якщо порушена робота печінки, циркуляція жовчі, призначають ГЕПАХОЛ, ГЕПАХОЛ-3. Для відновлення травлення в тонкому кишківнику потрібний ГАСТРОУЛЬКАН, який виліковує виразки, всі ерозії, 12-ти палу кишку і шлунок. З ним добре поєднується ЗОЛОТНИК, який лікує панкреатит.
УЛЬКАН налагоджує роботу товстого кишківника, лікує всі ерозії, виразки, в усій травній системі всередині у людини. ДІАР припиняє виснажливу діарею. СПАЗМОКОЛ прибирає спазми, а отже й біль.
