Вирахувати, чому людина хропе, дуже просто. Бо немає тонусу: опущений шлунок, розслаблені м'язи і сполучна тканина гортані. І коли вві сні при глибокому неконтрольованому диханні потік повітря зустрічається з розслабленим м’язом глотки і м’якого піднебіння, починається вібрація того фартушка, фіранки — язичка піднебінного, навіть основи язика та глотки.
Є люди, які хропуть лише зрідка, наприклад, при застуді, закладеному носі. Інші хропуть майже щоночі. Постійно закладений ніс (хронічне запалення, алергія, вазомоторний риніт, викривлена носова перетинка) — інші можливі, самостійні чи додаткові, причини хропіння.
Коли людина живе сама і уві сні хропе, то може й не підозрювати про це. А от коли вона їде в поїзді, та ще перед сном добре повечеряє з пивком — от тоді стережіться, сусіди, ніч буде «весела». Буває що хропе, якщо лежить на спині, а як повернеться на бік — перестає хропіти. Отож, сусіди і штовхають його, і трясуть — але якщо й перестане на деякий час хропти, то швидко знову відновить ту «музику».
Проте, хропіння шкодить і самій тій людині, яка хропе. Тому лікування потрібне не лише для того, аби не заважати рідним чи іншим людям спати.
Сильне хропіння знижує надходження кисню і, як наслідок, порушує сон. При нестачі кисню організм включає захисну реакцію: збільшує напругу в м’язах, що дає можливість глибше дихати. Це сприймається як стрес: йде викид адреналіну, підвищується тиск і серцебиття. Людина може прокинутись від такого стану, але більшість стресів проходить непоміченими уві сні — непоміченими лише свідомістю, але зі шкодою для організму.
Тому люди, які страждають від хропіння, мають підвищений ризик розвитку гіпертензії, інсульту чи серцевого нападу. Вібрація від хропіння впливає на тік крові сонною артерією, може стати причиною відриву атеросклеротичної бляшки, діє на нервові закінчення, що може викликати місцеву нейропатію. Хропіння часто супроводжується затримкою дихання (апное), а воно може проявлятися нічним кошмаром.
Твердість м'якого піднебіння певною мірою залежить від віку: у літніх людей через ослаблені м’язи буває значно частіше, ніж у молодих. Прийом алкоголю, снодійних, транквілізаторів і психотропних препаратів сприяє розслабленню м'якого піднебіння і, таким чином, процесу хропіння.
Але, незалежно від інших причин, лікування треба починати зі шлунка, бо стан порожнини рота, язика, глотки, піднебіння, слизової — це дзеркало (відображення) стану шлунка. Навіть діти із атонічним шлунком іноді хроплять.
Тому, щоб врятувати людину від тої «музики», даю насамперед ГАСТРОТОН, а до нього те, що підтягує і тонізує м’язи і органи — ПТОЗАН. Якщо є запалення носоглотки додаю РЕСПІРАН, бо запалена слизова теж набрякає.
Після їжі та особливо перед сном треба полоскати глотку. Для полоскання візьміть по 1 ст. л. нагідків і дубової кори, залийте 0,5 л окропу на 2 години. Процідить і полощіть.
Ще одна порада: наберіть 1 ст. л. олії, візьміть до рота і жуйте ту олію, допоки вона стане густою, як вершкове масло. Тоді виплюньте її в унітаз, а якщо на землю — то закопайте.
І зарядку для опущеного м’яза піднебіння треба робити: напружувати м’язи шиї проголошуйте звуки «і», «и», «у» разів 20 за день. Розроблена співоча гімнастика для хропунів, але й звичайний спів матиме користь.
Дихайте через ніс. Напружуйте задню стінку язика і з силою відтягніть язик до горла (якщо так у вас вийде). Так разів десять. Поступово піднебінна занавісочка (фіранка) зміцніє, буде в тонусі, а людина позбавиться од храпу. Хто не полінується, той справиться швидко. Але почніть з лікування шлунка!
