Імпетиго — поширена заразна гостра інфекція шкіри. Найчастіше викликана золотистим стафілококом (Staphylococcus aureus), рідше — піогенним стрептококом (Streptococcus pyogenes). Ці бактерії ушкоджують переважно епідерміс, — зовнішній шар шкіри. Зазвичай страждають обличчя, руки та ноги.
Назва хвороби походить від латинського слова impetere, що означає «атакувати, нападати».
Імпетиго можна підхопити в будь-якому віці, але набагато частіше на нього страждають діти від 2 до 5 років і люди похилого віку з діабетом та слабким імунітетом (наприклад, у випадку ВІЛ та СНІДу).
Інфекція часто починається в місці порізу, укусу комахи, в разі екземи, хоча може з'явитися і на здоровій шкірі.
Пік захворюваності в Україні — літо та початок осені, найтепліша пора року. У країнах з теплим і вологим кліматом підхопити інфекцію можна будь-коли — бактеріям така погода дуже «подобається».
Спочатку на шкірі в місці зараження з'являються гноячки, іноді пухирі (так зване бульозне імпетиго, коли пухирі залишаються на декілька днів або тижнів). Потім вони лопаються і утворюється жовта кірка. Зазвичай на місці гноячків та пухирів після одужання шрамів не залишається.
Набагато рідше зустрічається ще одна форма імпетиго — ектіма: інфекція проникає глибше в шкіру, і перебіг хвороби складніший. Утворюються болючі пухирі, які перетворюються на заповнені гноєм виразки з товстою кіркою. Виразки гояться повільно і після них можуть залишитися шрами.
Імпетиго в дитячому віці може бути обмеженим, і дитина почувається нормально, та іноді хвороба вражає внутрішні органи й підвищується температура. Буває, що під руками в пахвах утворюються болючі вузли — їх у народі називають «сучим вим'ям».
Гнійничкові захворювання особливо небезпечні для немовлят, бо їхня шкіра, як і весь організм, дуже чутлива до стрептококової та стафілококової інфекції. Це може призвести до тяжких ускладнень — захворювань нирок, легень та інших органів.
Як тільки у дитини з'явились навіть поодинокі гноячки, — ні в якому разі не намагайтесь їх вичавлювати! Не давайте хворому солодких, солоних та гострих страв. Одразу змастіть гноячки зеленкою або йодом. Не потрібно мити місця, де з'явилась висипка, потрібно протирати їх камфорним спиртом або горілкою з водою навпіл.
Дорослі можуть використовувати зовнішньо ефірні олії герані і чайного дерева (перевіривши попередньо, чи немає на них алергії) — завдяки потужному антибактеріальному ефекту вони прискорюють загоєння шкіри. Пам'ятайте, що ефірні олії не можна наносити на слизові та на шкіру навколо очей.
В «Зеленій планеті Земної» для усунення інфекції та очищення крові застосовуємо фітокомпозиції ГЕМОСАН та ЕРІЗЕПАН, зовні уражені місця слід протирати засобом СЕПТОДЕРМ. Дорослим можна легенько змащувати висипку САНАТОМ. Якщо з'являється так зване «суче вим'я», то ліки потрібно пити кожні дві години, щоб вони швидше почали діяти.
У народній медицині з давніх-давен від імпетиго застосовували різні засоби. Найчастіше користувались насінням льону, як усередину, так і зовнішньо: 2 ст. ложки насіння на 1 літр води, кип'ятити 15 хвилин і пити по півсклянки, зовнішньо — у вигляді примочок.
Календула — настій або мазь використовували зовні, сік пили по 1 чайній ложці і змащували ним шкіру.
Соком чистотілу кілька разів на день протирали шкіру у місцях висипки.
Любисток: 1 чайна ложка коріння на склянку окропу, настоювати годину, вживати по 1 столовій ложці 4 рази на день, з цього ж настою робити компреси.
Кірказон (траву) використовували тільки зовнішньо, для компресів та примочок.
Скумпія — холодний настій використовувати для обтирання і компресів: 1 столову ложку коренів заварити склянкою окропу, використовувати зовнішньо в охолодженому вигляді.
Як правило, імпетиго минає за тиждень-півтора, у дітей обмежується лише зовнішніми проявами. Дорослі, особливо люди з ослабленим імунітетом, мають вищий ризик ускладнень, серед яких можуть бути нефрит, міокардит, гострий постстрептококовий гломерулонефрит, лімфангіт, флегмона.
Оскільки імпетиго є дуже заразною хворобою, дітям до одужання потрібно залишатися вдома і не відвідувати дитячий садок і школу, щоб хвороба не поширилася серед інших дітей.
Дорослим, які працюють на такій роботі, де є тісний контакт з іншими людьми, потрібно проконсультуватися з лікарем, і за можливості залишитися вдома до одужання. Якщо це неможливо, щоб не заразити інших людей слід прикрити висипку, не торкатися її, регулярно обробляти руки антисептиком та не користуватись під час хвороби загальними предметами (чашки, рушники тощо).
Якщо імпетиго є у когось з домашніх, мийте, періть за високої температури та дезінфікуйте все, на чому може залишатися інфекція: одяг, постільна білизна, рушники, спортивний інвентар. Регулярно мийте руки та обов'язково обробляйте їх антисептиком після того, як торкалися висипки; не розчісуйте шкіру.
