Листки у глоду з великими лопатями або цілісні овальні з зубчиками. Квіти поодинокі або у суцвіттях, білого, рожевого, червоного кольорів, прості і чудові водночас, з п’янким ароматом. А ще є такі сорти, у яких колір квітів змінюється упродовж цвітіння. Плоди рясно прикрашають глід восени: червоні, помаранчеві, темно-рожеві, жовті, бордові, чорні. А осіннє листя ніби змагається з плодами і теж червоніє, жовтіє, помаранчевіє, а у деяких видів, всупереч осені, залишається літньо-зеленим.
Лише за все це у глід можна закохатися. Але маємо до нього й корисливу любов: за те, що дає нам ліки, їжу, живоплоти, підщепу для яблунь, слив, груш, міцну деревину, а його старі голки можна використовувати замість цвяхів!
Належить глід до родини Трояндові. Ця родина добра тим, що її представники не містять токсичних алкалоїдів та інших небезпечних сполук, окрім амігдаліну в кісточках. Вона дає нам найбільше їстівних плодів. Глід не виняток, він не токсичний, завдяки чому ним можна лікуватися тривало, а також їсти (плоди, листя), готувати чай (листя, квіти та плоди).
В Україні росте понад 30 видів: глід колючий (звичайний), криваво-червоний, шарлаховий, точковий, український, п’ятистовпчиковий (чорноплодий), сумнівний, кримський, східний, одноматочковий, зігнуточашечковий та багато інших. Всі види мало різняться за корисною і лікувальною дією, всіх їх дозволено збирати і вживати.
Ліки з глоду добре відомі у всьому світі, ними лікують серцево-судинну і нервову систему. Для досягнення стійкого ефекту часто потрібно лікуватись кілька місяців, роблячи кожні три тижні перерву на тиждень. Для лікування беруть квіти, листя, плоди, гілочки. Вони тонізують серцевий м’яз, регулюють серцевий ритм, покращують рух крові у коронарних судинах серця і судинах мозку, мають спазмолітичну дію, тому допомагають в разі аритмії, гіпертонії, стенокардії, неврозу серця, є профілактикою первинного і повторного інфаркту.
Допомагає глід і від розладів нервової системи: в разі тривоги, безсоння, депресивних настроїв, нервозності, нервових і серцевих наслідків токсичного зобу (гіпертиреозу), припливів у клімактеричний період.
Інформація про лікувальну дію не зайва, хай далі говоритимемо про глід лише як їжу, адже дія варення з глоду чи аптечної настоянки буде ідентична. Різниця в тому, що для лікування глід треба приймати регулярно, кілька разів на день, чого з їжею не буває.
Молоде листя глоду, зібране навесні, сміливо можна їсти свіжим в салатах. В Британії це була настільки звична їжа, що, кажуть, листя називали «хліб і сир», або «сіль і перець» за той смак, якого вони надавали весняним салатам. Листя дикого глоду ніжно-солодкувате, приємне, свіже. Але у деяких видів (особливо у культурних сортів) може бути жорстким чи гірким!
Квіти збирають, коли бутони лише починають розпускатися — так в них зберігається більше корисних речовин. З них можна заварювати чай і лікуватись. Квітне глід приблизно разом з липою, то ж можна цим скористатись для приготування чаю одразу з обох дерев.
Плоди збирають від вересня, але найкраще це робити в жовтні—листопаді, повністю достиглі, без плодоніжок, сушать при 50–60°С. Добре брати їх після перших приморозків, втім, досягти цього можна, поклавши плоди в морозильник на короткий час.
Вони схожі на маленькі яблучка чи шипшину з кисло-солодкуватим, сухим борошнистим м’якушем, трохи в’яжучі, як сухе недозріле яблуко. Плоди сортових рослин менш терпкі і більш солодкі, мають 1-5 зерняток. Глід можна їсти сирим, помічено, що малим дітям ягідки подобаються більше, ніж дорослим. Під час теплової обробки вони стають не лише м’якими, а й ароматними, з солодким, яблучним запахом.
Глід містить білок, вуглеводи (цукри, пектини), жири, сорбіт, гіперозид, дубильні речовини, холін, ацетилхолін, ситостерин, епікатехіни, кислоти (кратегова добре впливає на роботу судинної системи, є урсолова, олеїнова, хлорогенова, кавова, олеанолова, акантова, винна, лимонна), вітаміни С, К, каротини, солі магнію і алюмінію, натрій, калій, кальцій, хлориди, карбонати, сульфати.
З плодів варять кисіль, компот, перетирають з цукром. Варто додавати глід до інших фруктів під час приготування желе, компотів, кисилів, сиропів, лимонадів; настоювати на ньому лікери та інші алкогольні напої.
В Європі традиційно додавали в хліб борошно із сухого глоду, часто разом з плодами горобини арії (круглолистої). Вони збагачують хліб корисними речовинами і надають йому приємного фруктового присмаку. Борошно з глоду можна додавати у млинці та печиво, начинку для пиріжків.
У Китаї з глоду готують варення, кисло-солодкі соуси, цукровані кульки, додають до м’яса і креветок, сушених пластівців, напоїв. Китайці вважають, що глід допомагає від «затримки їжі» (або «харчової коми», тобто переїдання), великої кількості жирної та солодкої їжі, поганого травлення, поганого апетиту. Для очищення травної системи готують відвар з глоду, перлових круп та фініків.
А якщо осені не вистачило, аби приготувати з глоду все, що б хотілося, свіжі плоди (цілі чи перемелені) можна заморозити на зиму і потім продовжити готувати!
Живе цей кущ чи невелике дерево до 300, зрідка і до 400 років! І вам також додасть довголіття, не лише щасливого, а й здорового!
