На сайті 6 липня пані Ніна поставила таке запитання: «Доброго дня! З нетерпінням чекаю кожну нову передачу на каналі «Зелена планета». Дуже вдячна Наталі Петрівні та її колегам за таку кропітку та важку працю. В мене хвороба, яка не піддається лікуванню в офіційній медицині. Гематологи розводять руками і радять чекати, коли з’явиться цироз печінки чи інші прояви хвороби, і тоді вже починати симптоматичне лікування. А поки жити так, як є. Річ у тому, що у мене організм перевантажений залізом. Це дуже рідкісне та маловивчене явище, отож лікарі й не можуть дати раду. Але ж я вірю, що повинна бути в природі якась рослина, щоб і мені могла допомогти. З великою надією та сподіванням чекаю на відповідь. З повагою ваша постійна слухачка».
Із залізом дуже легко можна перетнути межу між його нестачею і надлишком. Як заліза не вистачає, то розвивається анемія, прояв якої, гіпоксія, зачіпає кожну клітину в організмі. А понад потребу цей метал перетворюється із необхідного у вкрай токсичний.
Токсичність обумовлена тим, що залізо легко віддає і приєднує електрони, утворюючи в ході хімічних реакцій окисні сполуки — ті, що окислюють білки, жири, органели клітин, мембрани. Окислений — отже, пошкоджений. А пошкодження є рушієм хвороб, старіння, деградації органів.
Є стани, коли організм не може контролювати засвоєння заліза. Це буває в разі дуже великого його споживання (прийом добавок із залізом, часте переливання крові, м’ясна їжа) або в разі певних захворювань.
Первинний гемохроматоз, генетично обумовлений стан — це найчастіша причина серйозного перевантаження залізом. Надлишок заліза виникає через підвищене всмоктування у тонкій кишці з подальшим накопиченням в органах. Загальний вміст заліза в організмі збільшується з 2-6 г в нормі до 80 г. З роками накопичення заліза призводить до пошкодження та функціональних розладів печінки, підшлункової та надниркових залоз, серця, суглобів, селезінки, гіпофіза, щитовидної та статевих залоз, шкіри.
Вторинний гемохроматоз зустрічається у багатих країнах через споживання великої кількості м’яса або добавок заліза.
В результаті гемохроматозу у хворих може розвинутися цироз печінки (13%), поліартрит, надниркова недостатність, серцева недостатність, діабет (48%).Серед симптомів також збільшення печінки, суглобові болі через деградацію хряща, остеопороз, імпотенція або порушення менструального циклу, зміна кольору шкіри, кардіоміопатія (часто суправентрикулярні аритмії), втрата волосся, ложкоподібні нігті.
Проте, 75% людей зі спадковим гемохроматозом довгий час не мають симптомів або відчувають лише надмірну втому, а хвороба виявляється випадково під час аналізів. У більшості перші симптоми з’являються у 30-60 років; у жінок — значно пізніше, адже вони втрачають залізо під час менструацій та пологів. Іншого механізму виведення заліза, окрім втрати крові, у нас немає.
Захворювання генетичне, не виліковне, можна лише видаляти залізо до того, як воно спричинить пошкодження органів.Задля цього роблять періодичні пускання крові або дають препарати, які зв’язують залізо. Люди з неускладненим гемохроматозом можуть стати донорами крові, приносячи користь і собі, і іншим.
Дієта — єдиний запобіжний засіб. З їжі виключають продукти, що містять багато заліза, особливо гемового, тваринного, яке засвоюється повніше, ніж негемове. Гемове залізо містять всі м’ясні продукти включно з рибою. Негемового заліза багато у жовтку яєць, листових овочах, цільних зернових (зародках), бобових, тофу, арахісі, насінні соняшника, какао, коричневому рисі, горіхах (фісташки, мигдаль, фундук, волоські, бразильські), сухофруктах (абрикоси, інжир, родзинки, фініки, персики), ягодах (бузина, ожина, персики, чорниця, малина, смородина), дріжджах. Залізо додають до сухих сніданків, борошняних сумішей. Посуд не має бути чавунним, залізним без покриття.
Мало заліза в білому борошні, білому рисі, олії, маслі, молоці, багатьох овочах (цибуля, гарбуз, цикорій, цибуля-шалот, картопля, каштани, баклажани, капуста білокачанна, червонокачанна, редис, перець, свіжі паростки бобових, салат айсберг, помідори, огірки, жовтий перець, селера), фруктах та ягодах (мушмула, сливи, абрикоси, груші, вишні, сливи, нектарини, ревінь, яблука), травах-спеціях (базилік, чабер, кервель, любисток, лавровий лист, майоран, орегано, м'ята перцева).
Є речовини, які зменшують засвоєння заліза, продукти з ними бажано включати до страв. Це дубильні речовини, зокрема поліфеноли (чорний і зелений чай, кава, какао, настої деяких лікарських трав, волоські горіхи, мигдаль, м’ята перцева, ягоди), кальцій (кріп, листова зелень, кунжут, молоко, сир), оксалати (шпинат, капуста, ревінь, полуниця, буряк, орегано, петрушка), фітинова кислота (насіння кунжуту, сочевиця та інші бобові, цільні зерна та крупи, цільнозерновий хліб), мідь (квасоля, картопля, темно-зелені листові овочі, чорний перець), марганець (горіхи, листова зелень, цільні зерна), цинк.
Таблетовані мінерали не радять вживати: їхня користь не доведена, а можлива шкода не вивчена.
Не варто вживати разом із їжею продукти, що полегшують засвоєння заліза: свіжі соки, фрукти, ягоди, які містять багато вітаміну С (цитрусові, яблучний та інші), алкоголь. Їжу з великим вмістом вітаміну С можна їсти за дві години до та дві години після їжі. Алкоголь взагалі треба виключити — він прискорює деградацію печінки, серця, підшлункової. Прискорюють засвоєння заліза також: солодкі продукти, тваринні насичені жири (жирне м’ясо, сало, масло, тверді сири), фруктоза (фруктові соки, мед, фрукти), сорбіт ( часто є в оброблених продуктах, в горобині).
Особливо слід берегти печінку, не вживати страви та речовини, що є потенційно важкими чи токсичними: алкоголь, транс-жири, смажені жири і продукти, консерви, копчені продукти, морепродукти, рибу та рибні бульйони (через обтяженість риби ртуттю, свинцем, іншими токсинами), добавки зеленого чаю (таблетки), деякі харчові барвники (червоний барвник еритрозин Е127), стерегтися пестицидів, мікотоксинів.
Для підтримання здоров’я печінки можна застосувати фітокомпозиції «Зеленої планети Земної» ГЕПАХОЛ або ГЕПАТИН. ГЕПАТИН це природний гепатопротектор, що відновлює структуру та функції клітин печінки, нормалізує мікроциркуляцію в гепатоцитах.
Для підшлункової залози радимо ЗОЛОТНИК, який сприяє оновленню структури і функцій клітин підшлункової залози, а якщо є діабет, то ДІАМАНТ.
Трав, багатих на дубильні речовини є багато, тому їх краще підбирати з урахуванням не лише гемохроматозу, а й наявності інших хвороб, щоб трава не лише берегла від зайвого заліза, а й лікувала. Дубильні речовини здатні зв’язувати і виводити організму не лише залізо, а й загалом важкі, токсичні метали, інші токсини, що загалом добре для печінки і організму.
Рекордсменами за кількістю дубильних речовин є дубова кора, жолуді та дубові гали, листя і молоді пагони волоського горіха, вільха, верба, ялина, щавель, ревінь. Багато дубильних речовин в листі вересу, брусниць, чорниць, буяхів, у перцевій м'яті, розмарині, шавлії, листі суниць і ожини, траві подорожника великого та приворотня, хмелі. Зі смачного — їх багато у хурмі та гранаті, є у чорниці, малині, ожині, суниці, журавлині. З бобових дубильних речовин найбільше у червоній квасолі. Гвоздика, естрагон, кмин, чебрець, ваніль, кориця теж містять дубильні речовини — присмачуючи ними їжу, можна знизити засвоєння заліза.
Доступним, звичним і смачним джерелом дубильних речовин є чай. У чаї дубильні речовини активні, поки чай свіжий. Потім вони перетворюються у неактивні, утворюючи чорно-червону плівку на його поверхні.
Не забуваймо й про існування антиоксидантів, які можуть нейтралізувати оксидантну дію заліза. Їх виробляє сам організм, треба лише дати йому для цього умови: достатній сон і відпочинок, фізична активність, освітлення інфрачервоними променями, нервова врівноваженість. Антиоксидантів багато у лікарських травах, спеціях, ягодах, чаї, грибах.
Так, поєднуючи контроль за рівнем заліза в організмі за допомогою аналізів, дієтичні обмеження, профілактику за допомогою різних страв і трав, при потребі кровопускання, можна значно відсунути або й усунути період важких ускладнень гемохроматозу.
Олена ЛАШКОВА, кандидатка біологічних наук
