В родині Півонієві є лише один рід, що налічує до 52 видів багаторічних рослин. Частина їх трав’янисті з кореневищами або бульбами, частина — кущі (як-от деревовидна півонія). Серед них є легендарно цілющі, а відтак рідкісні види: півонії вузьколиста та незвичайна. Інші більшість людей вважає переважно декоративними рослинами.
Не всім відомо, що понад 21 вид півоній століттями використовували в народній медицині Азії, Південної Європи, Північної Америки. Вони посідають чільне місце в культурі, мистецтві, традиційній медицині Давньої Греції і Риму, Японії і Китаю.
Чудодійними якостями наділяли півонії в греко-римській медицині. За Теофрастом, цілитель Пеон коренями півонії врятував бога Плутона від рани, завданої Геркулесом. Цими ж ліками бог Марс загоїв поранення, які отримав у сутичці з Діомедом.
Середземноморська медицина послуговувалась двома видами півонії зі схожою дією. «Чоловіча півонія» (Paeonia mascula), поширена у Середземномор’ї, Греції, Туреччині, Азербайджані, Іраку та Ірані, має жорсткі стебла, «горіхове листя» і розлогі корені, росте великими купами і цвіте у квітні.Її коріння «дуже потужне та цінне проти отрут».
«Жіноча півонія» (Paeonia officinalis), що квітує пізніше, поширена від Франції до Балкан, має глибоко розрізані листки, її круглі бульби з’єднані кореневими нитками. Обидва види легко схрещуються.
Їхньою близькою родичкоює півонія молочноквіткова (Paeonia lactiflora) — шанована в традиційній китайській медицині і японській фітотерапії (канпо). Походить із Сибіру, Тибету, МонголіїтапівнічногоКитаю, була завезена в Європу в 1800 році і є предком більшості садових півоній. Її сорти і гібриди мають квіти від білого до насиченого червоного кольору.
Тож півонії, які ми зазвичай бачимо в букетах чи квітниках, швидше за все є саме молочноквітковими, або гібридами з півонією лікарською. В усіх цих видів квіти бувають всіх відтінків — від чисто білого до насичено малинового, і лікувальні властивості їх подібні. Пелюстки беруть тільки з квітів насиченого забарвлення. Найчастіше застосовують корінь (збирають восени з рослин віком не менше двох років і сушать), інколи насіння.
Корінь півонії лікарської понад 2000 років використовували як засіб для лікування епілепсії та стимулювання менструації. Лікували ним також блювоту, застій крові, дисменорею, спазми, гастрит. Коріння і квіти донині використовують в європейській фітотерапії як спазмолітичний та заспокійливий засіб.
Із півонії виділено 451 сполуку, серед них монотерпеноїдні глюкозиди, флавоноїди, дубильні речовини, стильбени, тритерпеноїди, стероїди, феноли. Дослідження виявили їх антиоксидантні, протизапальні, протипухлинні, антибактеріальні, противірусні, захисні серцево-судинні та нейропротекторні властивості.
Можна простежити два основні напрямки використанні півонії: вплив на нервову систему і лікування жіночих захворювань.
Корінь має спазмолітичну, заспокійливу, тонізуючу дію. Він успішно використовується для лікування судом і спазматичних нервових уражень, таких як епілепсія, ще з часів Галена. Той згадує про давній звичай пов'язувати корінь півонії на шию дитині, аби попередити епілептичні напади, і навіть сам успішно скористався цим для допомоги хворому хлопчику.
Інші лікарі давнини підтверджують ефективність кореня для лікування дітей, дорослих і навіть песиків. Відвар та екстракт діють так само добре і корисні також в разі апоплексії та паралічу. Тридцять насінин, подрібнених на порошок, радили пити з вином тим, «хто втратив мову».
У ХІХ столітті порошок, екстракт, сироп і відвар кореня й насіння півонії використовували як наркотичні та спазмолітичні засоби при лікуванні епілепсії та періодичної лихоманки, або синдрому Маршалла (коли у дитини приблизно раз на місяць раптово піднімається температура). Корінь півонії може полегшити стан після травми головного мозку.
Відвар півонії
0,5 ч. л. подрібненого кореня залити склянкою води, кип’ятити 10 хв. під кришкою, настоювати 1 год. Пити тричі на день по 1 ст. л. не більше ніж місяць.
Півонія пом’якшує надмірну збудливість центральної нервової системи та її вплив передусім на органи черевної порожнини (спастичний коліт, дисменорея). І робить це без негативних наслідків для психіки людини. Її екстракти мають міорелаксуючу дію і діють як симпатолітики (тобто розширюють судини, зменшують артеріальний тиск і частоту серцевих скорочень, посилюють перистальтику та секреції екзокринних залоз). Можна вживати настій кореня або просто зробити вечірній чай з пелюсток (1 ч. л. на склянку окропу). Він не лише поліпшить настрій, а й вбереже від респіраторної інфекції (для профілактики вживати не більше 15 днів). Для виготовлення настою1 ч. л. подрібненої сировини залити 0,5 л окропу, настоювати 30-40 хв. Вживати по 2 ст. л. тричі на добу (не довше, ніж 3 тижні).
Що стосується лікування жінок, корінь півонії показаний молодим жінкам, у яких менструація супроводжується спазмами та сильною кровотечею, що часто пов’язано з надлишком естрогену. У цих випадках можуть виникати акнеподібні виразки на підборідді (це зазвичай ознака запалення в яєчниках і надлишку або непереносимості естрогену).
Так само півонія є чудовим засобом для жінок в період менопаузи, які мають надлишок естрогену: вони повні, рум’яні, теплі.
В разі дисменореї (нерегулярні менструації зі спазмами та сильною кровотечею) застосовували настій пелюсток, відвар та настоянку кореня), а в разі передменструального синдрому (особливо з тахікардією, тяжкістю в тазу та головним болем, а також припливами, почервонінням, дискомфортом перед місячними) настоянку кореня.
Настоянка півонії
10 г подрібненого сухого кореня залити 100 мл горілки (сухі або свіжі пелюстки залити горілкою, щоб покрило вміст), настоювати 14 діб, щоденно збовтуючи. Вживати 10-40 крапель перед їдою тричі на день. Курс — 3-4 тижні.
.
Чай, виготовлений із висушених подрібнених пелюсток різних видів півонії, використовувався як засіб від кашлю. Настоянкою кореня лікували надривний кашель та коклюш (із спазмами) у дітей. Напевне сподобається малим і сироп: 300 г пелюсток закип’ятити з невеликою кількістю води, додати 500-600 г цукру, сік одного лимону та варити, поки цукор розтане. Приймати 1 ч. л. перед сном.
Півонія має гепатопротекторну та сечогінну дію, нормалізує кислотність шлунка і захищає його слизові оболонки. Іноді з кореня виготовляють супозиторії.
Традиційна китайська фітотерапія корінь білої півонії (Bai Shao) застосовує в разі нерегулярних менструацій, вагінальних виділень і маткових кровотеч. Вдаються до нього, коли місячні супроводжуються спазмами, обличчя бліде і тьмяне, груди збільшуються і є передменструальний синдром. Вживають також від жару і нічної пітливості, від лихоманки з потовиділенням, застою в печінці, м'язових спазмів, болю в руках і ногах, а також в животі, тенезмах (болючих відчуттях) при дизентерії, інколи від головного болю та запаморочення.
Протипоказання та побічні ефекти.Півонію слід застосовувати з обережністю, великі дози можуть бути токсичними. Ні в якому разі не приймати вагітним (в Персії традиційно використовувався як абортивний засіб). Не рекомендується застосування за важкої дизентерії та діареї. Разом з антикоагулянтами, антиагрегантами можуть спричинити кровотечу, а з протидіабетичними засобами — гіпоглікемію. Викликає сонливість, що небезпечно під час керування автомобілем або роботи з важкою технікою.
Зовнішньо настоянкою можна обробляти рани, втирати при ревматичних та неврологічних болях, вдвічі міцнішим настоєм протирати шкіру при дерматитах, втирати у шкіру голови при облисінні та лупі.
Півонію можна їсти, готувати варені квіти. Пелюстками ароматизують чай. Порошок з насіння використовують як спецію для елю.
Милуватись цвітінням півоній — неймовірна насолода, особливо на своєму обійсті. Кущ може рости на одному місці до 50, або й 100 років. Хоча треба враховувати, що півонія пригнічує ріст сусідніх рослин, особливо бобових. Добре почувається на сонці або в легкому затінку. Ґрунт для півонії має бути багатий, не перезволожений і не занадто сухий. Корені не слід зайвий раз рухати. На піску буде більше зелені, на глині кущ цвіте краще і виростає більш потужний.
