Зморшкувате листя первоцвіту починає рости на початку лютого і напровесні з’являється одразу з-під снігу. А квіткові бруньки, закладені ще восени, розкриваються в березні — квітні. Цей весняник лікарський (так його теж звуть) має дуже багато вітаміну С, каротину, сполук, що зарадять від кашлю та заспокоять нерви — все те, що потрібне в цю пору року.
Ось таких, як у первоцвіту весняного. Він людською увагою не був обділений ніколи. Ним милувались, його їли, робили з квітів фарбу, лікувались. Коли це було модно, робили ще й порошок для чхання!
Скільки ж назв мають ці квіти: веснівка, веснянка, первенець, божі ручки, золоті ключики, петрові ключі, портки жаб’ячі, зілля лісове, баранці, жовтуха, гадинниця, сліпота куряча. Деякі з них пов’язані з весною, як і назва цього первоцвіту латиною Primula veris: primus — перший, ver — весна.
В Україні зустрічаються кілька видів роду Primula: з рожевими квітами, з жовтими, і один вид, первоцвіт звичайний, або примула, гібридизований з іншими видами може мати квіти різних кольорів; його вирощують як декоративну рослину на підвіконнях, балконах і в садах.
Першоцвіт весняний росте в нас в основному у правобережній частині лісових і лісостепових районів. Його можна відрізнити від схожих видів, а саме первоцвіту звичайного (Primula vulgaris)і первоцвіту високого (Primula elatior), за насичено-жовтим кольором квітів проти блідо-жовтого, більше зрослими чашечкою і віночком. У первоцвіту звичайного, крім того, квіти ростуть поодиноко, а не у суцвітті. Але всі ці види гібридизують, тому можна зустріти особини з проміжними рисами. І всі три мають схожі лікувальні властивості.
Кореневище первоцвіту весняного росте косо або вертикально, завдовжки до 8 см, темно-буре зовні й світле в розрізі, має багато тонких (1 мм) корінців завдовжки до 5 см.
Листя зібрані у розетку, овальні, зморшкуваті, м’які, знизу вкриті сіруватим пушком, до 20 см. Восени листя жухне, взимку, ще під снігом, починає рости нове.
Цвіте у березні — травні, квіти запашні, мають форму дзвіночків, насичено-жовті з крапками помаранчевого кольору, зібрані по 5-16 в суцвіття, поникле в один бік.
Плід, яйцеподібна коробочка з коричневим насінням, достигає в кінці літа — восени. Щоб насіння проросло, воно має перезимувати на холоді.
Збирають для ліків всі частини рослини. Кореневища копають навесні перед цвітінням чи на його початку або восени, починаючи з жовтня. В ці два сезони в ньому найбільше сапонінів. Корені звільняють від залишків надземної частини, миють в проточній холодній воді і сушать при температурі 35-40 °С. Свіжі корені не мають запаху і неприємно гострі на смак. Під час сушіння і зберігання в них з’являється анісовий запах.
Листя і квіти разом з кількома сантиметрів квітконоса зривають руками або зрізають на початку цвітіння. Половину листків на кожній рослині треба залишати! Сушити листя треба швидко, в сушарках при температурі 40°С, щоб зберегти аскорбінову кислоту, але можна і під накриттям на вулиці або на горищі з хорошою вентиляцією, дбаючи про швидке видалення вологого повітря.
Суцвіття перед сушінням можна прив’ялити на сонці, потім сушити під накриттям, розклавши тонким шаром. Правильно висушені квіти зберігають колір живих квітів, мають слабкий медовий аромат і солодкий смак. При неправильному сушінні квіти зеленіють і буріють, втрачаючи свою ефективність. Висушені квітки дуже швидко вбирають вологу, тому зберігати їх треба в щільно закритій посудині.
Кореневища з коренями містять: тритерпенові сапоніни (10%, в основному примулінової кислоти), різноманітні вуглеводи, глікозиди (примулаверин, примверин, примулагенін), ефірну олію, вітамін С.
Листя містить: вітамін С (6%), каротин, тритерпенові сапоніни (2%), флавоноїди (мірицетин, кверцетин, кемпферол); антоціани (дельфінідин, ціанідин); мінерали.
В квітах є ефірна олія, вітамін С (4%), флавоноїди (похідні кемпферолу та кверцетину), сапоніни (2%), глікозиди.
Найвідоміша дія первоцвіту — відхаркувальна. Відвар кореневища з коренями, чай з квіток застосовують в разі кашлю (спастичного, подразнюючого, мокрого, сухого, тривалого), бронхіту, трахеїту, пневмонії, грипу, бронхіальної астми, нежитю, синуситу, емфіземи легень, запалення горла, кашлюка. Сапоніни стимулюють слизову оболонку дихальної системи до вироблення більшої кількості слизу, стимулюють і роботу війчастого епітелію. Первоцвіт має також спазмолітичні властивості. Це все разом розріджує мокротиння і прискорює його відходження з носових пазух та бронхів.
Найбільше сапонінів містить кореневище з коренями. Саме їх у вигляді відвару чи настою найчастіше використовують як відхаркувальний засіб, часто у сумішах з чабрецем, анісом, подорожником великим, підбілом. Але згодиться і листя, і квіти. Настої первоцвіту мають і потогінну дію, тому їх застосовують при гарячці. Високий вміст вітаміну С також сприяє швидшому одужанню. Відваром чи настоєм можна полоскати горло в разі фарингіту, болю в горлі, промивати ніс.
Настій первоцвіту
1 ст. л. сухої сировини з усіх частин рослини або 2 подрібнених свіжих листка залити склянкою окропу, настояти 1 год., пити по чверті склянки 4 рази на день. Дітям на добу потрібно пів склянки настою, давати по 1 ст. л. чи 1 ч. л.
Від цих ліків також покращиться сон, мине головний біль, мігрень. Все завдяки заспокійливій, снодійній дії первоцвіту, яка відома не менше, ніж відхаркувальна. Ними лікують безсоння, головний біль, тахікардію, тремор, невралгію, невротичні розлади, перевтому, вживають як серцевий тонік.
Коли серце болить і дуже колотиться, тиск підвищений — серцевий чи нирковий, бажано вживати настій листочків і квітів — і серце битиметься нормально, нерви заспокояться, тиск внормується. Якщо паморочилась голова від недостатнього кровообігу в корі головного мозку, то і ця недуга пройде.
Первоцвіт налагоджує обмін речовин, має сечогінну, потогінну і легку послаблювальну дію.Отож, з тіла вийдевся зайва рідина, яка збільшувала вагу і викликала набряки, вилікується запалення сечового міхура та нирок. Корені містять глікозид саліцилової кислоти, який діє протизапально, виявляючи селективну дію саме на сечовивідні шляхи. Наші пращури окремо цією рослиною або в сумішах лікували також паралічі, ревматизм, подагру, астму, болі в суглобах.
Два листочки первоцвіту містять денну дозу вітаміну С та багато каротину (провітаміну А) — це чудовий весняний порятунок від гіповітамінозу. Вони мають злегка гострий смак і запах анісу. Не тільки листя а й квіти, причому всіх трьох видів первоцвітів, можна їсти сирими або вареними: у салатах, супах, варенні, використовувати в чайних сумішах (листя і квіти), для приготування сиропів, ароматизації вина, виготовлення оцту, листя також смажать до хрумкого стану. Квітки з додаванням меду чи цукру можна зброджувати, виходить смачний тонізуючий напій.
Весняні ванночки з первоцвіту оздоровлять волосся та шкіру. У лікуванні фурункульозу, забитих пор, вугрової висипки, для усунення зморшок застосовують вмивання і маски з нього, а також приймають всередину для очищення крові.
Рекомендована добова доза становить 5-10 г сухої сировини. Вищі дози можуть поздразнювати ШКТ, викликати блювоту та пронос, впливати на артеріальний тиск. Не рекомендується використовувати під час вагітності та годування груддю, а також тривало. Вже дозовані, готові ліки з первоцвітом є і в «Зеленій планеті Земної». Це ЛЕГЕНЕВИЙ БАЛЬЗАМ, ВАЛЕБРО, НЕФРОПТАН, ІМУНАТ, СПАЙКЕЛАН, РЕСПІРАН, до кожного з яких входять різні частини цієї цілющої рослини.
В природі первоцвіт зустрічається все рідше, адже напівсухі і сухі луки, сухі лісові галявини, пасовища, де він любить рости, зникають з ландшафтів; змінюється клімат; катастрофічно зменшилась кількість комах, які потрібні рослині для запилення. Поділ ареалу зменшує шанси на запилення, отже, виживання. До цього додається шалене знищення весняних квітів для продажу або «для себе». А кожне зірване суцвіття — це сотня знищених майбутніх рослин.
Посійте первоцвіт у себе — і не матиме потреби шукати рідкісну рослину в природі, посприяєте її процвітанню. В природі їх збирання може виявитись протизаконним. До прикладу, первоцвіт високий охороняється на територіях Вінницької, Волинської, Житомирської, Київської, Рівненської, Хмельницької областей. А з огляду на тривалість життя, це як посадити дерево: користуватись ним будете не лише ви, а й ваші діти та онуки. Адже ці маленькі трав’янисті рослинки мають унікальну тривалість життя: в хороших умовах живуть до 52 років! Це одна з багатьох причин ставитись до них з особливою повагою і обережністю.
