Березові бруньки — класика народної медицини багатьох народів, напевне, без винятку, всіх тих, що живуть разом і поряд з березами.
Бруньки збирають рано навесні в період їх набубнявіння, але до того, як вони розкриються, тобто в лютому–березні–квітні, залежно від погоди і регіону. При розтиранні в пальцях вони поширюють сильний приємний запах, бо мають багато ефірних олій і смоляних речовин. Сушать на відкритому повітрі або на горищах за температури не вище 20˚С, або ж використовують свіжими.
Бруньки містять ефірну олію, сапоніни, дубильні речовини, смоли, флавоноїди, бетулоретинову кислоту, каротин, аскорбінову та нікотинову кислоти, глюкозу. До складу ефірної олії входять бетулен, каріофілен, тритерпеноїди. Цей список насправді в кілька разів більший, бо, наприклад, флавоноїдів лише в одному дослідженні знайшли 10 різних, фенілпропеноїдів 6, тритерпеноїдів 5, сесквітерпеноїдів 6. Загалом в бруньках було ідентифіковано 150 речовин різних класів! Такий багатий хімічний склад вчені розглядають як потенціал для значно ширшого медичного застосування бруньок, ніж це було раніше.
Отож, кожна брунька кілька міліметрів завдовжки — це щільно упакована пігулка з багатим набором біологічно-активних речовин. У різних видів склад може відрізнятися кількісно досить сильно. Наприклад, у екстракті бруньок берези пухнастої (B. pubescens) багато сесквітерпеноїдів і флавоноїдів, а у повислої, чи бородавчастої (B. pendula), основними компонентами є тритерпеноїди. Вміст речовин буде різний і залежно від того, яким чином, на основі якого розчинника ліки готували. Деколи це може бути важливо — далі про це буде.
Раніше бруньки застосовували найчастіше у вигляді чаю. Наші предки знали, що вони подразнюють нирки. Тому брали їх не в таких дозах, як рекомендовано в сучасній літературі, а по 1 ч. л. на склянку окропу. Можна настоювати і в холодній воді — упродовж доби. До бруньок можна додавати і молоде листя — воно не так подразнює нирки. П’ють настій по 100 мл 4–5 разів на день як сечогінний та жовчогінний засіб, антиспастичний, антисептичний та протизапальний, отже, і болезаспокійливий.
З бруньок на спирті чи горілці роблять і 10% настоянку, яка має бактерицидну, антисептичну, протизапальну активність. Зовні спиртовою настоянкою зупиняли кровотечу на ранах і дезінфікували їх, змащували травмовані місця, забої, синці; розтирали хворі на ревматизм суглоби. Пили настоянку (по 15–20 крапель тричі на день в ложці води) від лихоманки і розладів шлунка, як сечогінний, протизапальний та знеболювальний засіб в разі хронічних запальних процесів сечовидільних органів.
А тепер трохи сучасних даних. Вчені мають документальні підстави сподіватися, що бруньки допоможуть у лікуванні раку. Поки це досліди на ракових клітинах шлунково-кишкового тракту та печінки, які можуть відображати реальний вплив на організм людини. Аналізували 10 різних флавоноїдів, виділених з бруньок берези бородавчастої і пухнастої. Два з них (сантин і цирсимарин) значно знижували життєздатність, розмноження і здатність утворювати колонії ракових клітин шлунка, товстої кишки і печінки.
Може, в цьому і є особливість лікування рослинами: лікуєш, наприклад, застій жовчі чи запалення, а разом з тим отримуєш профілактику від раку чи діабету, налагоджуєш обмін речовин. Рослини насправді унікальні — кожна по-своєму і всі разом: і як їжа, з якою ніщо інше не зрівняється за користю і безпечністю для нашого здоров’я, і як ліки, і як наш життєвий простір. Ми просто не можемо без них жити.
Hi there!