Здорова шкіра завжди слабо кисла. Рівень рН шкіри різний на різних частинах нашого тіла і коливається від 4,1 до 5,8: обличчя більш кисле, а пахви та пах менш кислі. Кислотність шкіри підтримує цілісність шкіри та забезпечує протимікробний захист. Аномальний рівень кислотності пов’язаний зі шкірними захворюваннями: дерматитом, вульгарними вуграми, ксерозом (сухість шкіри).
Новонароджені мають менш кислу шкіру, ніж дорослі. Упродовж першого року життя шкіра немовлят підкислюється і далі не змінюється аж до 50 років. На шостому десятилітті життя у зв’язку з гормональними змінами кислотність шкіри стає меншою і у жінок, і у чоловіків.
Шкіра здатна підтримувати свою нормальну кислотність іпротистояти кислотним або лужним впливам. Але здатність до відновлення зменшується при частому, повторному митті лужними засобами або й просто водою. Ця здатність також зазвичай дещо знижена у дітей і у старших людей, тому вони більш чутливі до мийних засобів та інших подразників.
Досягається потрібна кислотність за рахунок розкладання білків та функціонування мікробіоти. Основний білок, завдяки якому шкіра підкислюється, називається філагрин. Він міститься в клітинах епідермісу. Коли шкіра олужнюється, розпадається більше філагрину: кислотність швидко відновлюється, а з нею і бар’єрні функції шкіри.
Відбувається це тому, що ферменти, які розщеплюють білки, стають активнішими в разі зменшення кислотності. Вони розкладають не лише філагрін, а й інші білки, які підтримують міцність, пружність, еластичність шкіри. Тому, чим частіше й інтенсивніше шкірі доводиться відновлювати кислотність, тим слабшою вона може ставати через пошкодження білків. Такі процеси характерні для сухої шкіри, дерматиту, руйнування шкірного бар’єру через вплив поверхнево-активних речовин з миючих засобів.
Крім білків, велику роль в підтриманні шкіри здоровою і молодою відіграють ліпіди, зокрема цераміди (кераміди) — цю назву напевне знають жінки, які користуються антивіковими чи зволожувальними кремами. Цераміди допомагають шкірі залишатися вологою, еластичною, непроникною для забруднень. З переплетених білків і ліпідів в основному й складається роговий шар шкіри, який захищає внутрішнє середовище організму від зневоднення, забруднення, ультрафіолету. Для виробництва церамідів та інших ліпідів шкіри потрібні ферменти, а працюють ці ферменти лише в кислому середовищі. Тому кисла шкіра — здорова, гарна і міцна.
Ще один фактор, який забезпечує кислотність і здоров’я шкіри — мікробіом. Багато бактерій виробляють кислоти. Бактерії, що можуть викликати акне, Cutibacterium acnes, в здоровому мікробіомі не шкодять, а приносять користь: розкладають тригліцериди в шкірному салі, але не чіпають вільні жирні кислоти, які підкислюють шкіру. В кислому середовищі добре розмножуються хороші бактерії, але пригнічуються умовно патогенні і патогенні.
Сучасні гігієнічні практики, як-от щоденне купання з милом і миючими засобами, можуть негативно впливати на pH шкіри, отже, сприяти її старінню і хворобам. Більшість мийних засобів діє не лише на вільні ліпіди, що є на шкірі, а й на ліпіди, до входять до складу шкіри. Вони проникають у шкіру, порушують її структуру, витісняють зі шкіри воду (викликають стягнутість, сухість шкіри після миття), можуть впливати ще багатьма способами, залежно від складу засобу.
Навіть невелике, але повторюване підвищення рН від щоденного використання засобів на основі мила зменшує можливості відновлення шкірного бар’єру. Чим більш лужний засіб, тим більше ушкодження шкіри він викликає.
Хорошою новиною є те, що за більшістю (але не всіма) новітніх досліджень, мікробіом шкіри страждає від миття не так сильно, як очікували. Після застосування звичайного мила (без спеціальних антимікробних домішок) мікробіом, за різними даними: змінюються дуже мало; на руках змінюється менше, ніж на інших частинах тіла; здатен швидко відновлюватися; швидко відновлюється в випадках, коли шкіра контактує з середовищем, багатим на мікроби: землею, рослинами, тваринами, іншими людьми.
Навіть при використанні антибактеріального мила здорова, наша «рідна» мікробіота страждає мало, принаймні, теж здатна швидко відновлюватися, але патогени, як-от золотистий стафілокок, вбиваються досить ефективно! Отож, практика миття рук після контакту з брудом, особливо тим, що походить від людей, а також для лікарів, як видається, повністю себе виправдовує.
Наявність в мийних засобах молочної, лимонної, сорбінової кислот можуть сприяти підтримці здорового мікробіому шкіри.
Ці наукові результати ще не можна вважати остаточними, лише орієнтаційними, адже їх поки дуже мало.
Отож, як і в багатьох інших аспектах нашого життя, в гігієні має бути на першому місті поміркованість і баланс: між необхідною і надмірною гігієною, між тим, що дала нам природа й еволюція, і тим, до чого нас схиляє наша соціальна культура.
(Використано дані: Skotnicki , 2021)
Олена ЛАШКОВА, кандидатка біологічних наук
