Таку от дещо дивну назву має рослина, яку швидше можна знайти в магазині, ніж у природі. Належить до родини Жимолостеві (Caprifoliaceae), отож, є родичкою валеріани, жимолості, калини, бузини, черсака, коростянки (скабіози).
Може в природі ви просто не поглянули б на неї, бо є непримітною. Або може знаєте її під іншими назвами, які наводить Юрій Кобів у «Словнику українських наукових і народних назв судинних рослин»:рошпонка,салат-рапунцель, салата поле́ва, валеріанела (від назви латиною Valerianella locusta).
Однорічна рослинка, 5-20 см заввишки, росте в природі по всій території країни, крім крайнього степу. На городі її сіють в другій половині літа та восени, за що називають зимовим салатом. Щоб сприяти проростанню, насіння заливають водою на день-два перед посівом. За 10 днів воно проростає. Мласкавець любить сонце, вологу, легкий ґрунт без огляду на кислотність, стійкий до морозів. Насіння, що проросло восени, зимує у вигляді розетки листків, тому і взимку, і ранньої весни ним можна підживитися. Якщо перше листя зрізати, а не виривати рослину з коренем, то листя відросте знову. З потеплінням мласкавець починає квітнути, і тоді вже годиться лише для насіння.
Пізнати мласкавець в природі можна за такими ознаками. Молода рослина має вигляд розетки з однотонних зелених, подовгуватих, від 5 до 30 мм, біля основи деколи трохи зубчатих листків. Потім з розетки виростають кілька коротеньких стебел, теж оточених листячком. Стебла витягуються, галузяться, вони квадратні в перетині, борозенчасті, опушені, мають на собі пари супротивних листків. У сортових рослин листя буває різних відтінків і форм. Квітки малі, зібрані в густе суцвіття, біло-блакитні, з’являються в квітні.
У 100 г листя є лише 15-20 ккал, тому його використовують в дієтах для схуднення, 2 г білка, 1 г вуглеводів, 0,4 г жиру, зокрема омега-3 жирні кислоти. Мласкавець має багато заліза, а також йод, калій, фосфор, бета-каротини, вітаміни С, Е, В, зокрема фолієву кислоту.
З лікувальних речовин в мласкавці найбільше гесперидину. Ним багата шкірка та оболонки апельсинів, мандаринів, лимонів, у м’якуші значно менше. Проте шкірку для вживання треба купувати спеціальну, необроблену хімікатами. Мласкавець може бути альтернативним джерелом геспередину.
Цей флавоноїд є основою (разом з діосміном) ліків проти варикозу (включно з гемороєм), венозної недостатності: тонізує вени, покращує рух лімфи, має антиоксидантну, протизапальну, болезаспокійливу дію. Допомагає в профілактицікрововиливів у сітківку при діабеті чи гіпертензії, зміцнює капіляри. Є профілактикою остеопорозу, раку, допомагає від інфекцій і тривожних розладів.
Гесперидин, ймовірно, знижує артеріальний тиск, рівень холестеролу і тригліцеридів у крові, тому з ним легше здолати атеросклероз, якщо людина при цьому ще й змінить раціон на цільнорослинний, який, звичайно, буде включати і мласкавець!
Рослину культивували ще в часи Римської імперії. І зараз її цінують і люблять у Європі та Західній Азії. Смак описують як легкий горіховий, але він швидше нейтральний. В поєднанні з іншими складниками створює поживні та корисні овочеві салати; можна додавати в супи, омлети, бутерброди.
Мласкавець дуже швидко псується при зберіганні (1-3 дні), заправляти і готувати його треба одразу перед вживанням, причому маленькі розетки листя не подрібнюють, видаляють тільки коріння. Миють обережно, листя бажано не ламати.
