Від батьківської хати малими босими ногами бігала я до лісу, а там, під лісом росли котики — волохаті м’якенькі квіти, конюшина польова, надзвичайна, дуже сильна рослина. За характерними трійчастими листочками можна впізнати в цій рослині саме конюшину. Мама посилала мене по неї — назбирати багато, щоб вистачило і на зиму насушити, бо ліки з неї були потрібні і дітям, і дорослим. Вони рятували нам здоров’я, завдяки ним я зараз живу і можу займатись своєю улюбленою справою.
Ростуть вони на сухих, піщаних чи кам’янистих місцях,на краю полів, на пустищах, узбіччях доріг, на піщаних дюнах та стежках, трапляються і у виноградниках чи садах, якщо вони не зрошуються. Їх наявність свідчить про те, що ґрунт сухий, бідний на азот, швидше кислий, ніж лужний.
Але найчастіше і найбільше я збирала котики по стерні після жита та пшениці. Латиною конюшина польова називається Trifolium arvense: перше слово означає «трилист», а друге «поле», або «землеробство» — так вчені закріпили в назві її любов до полів.
Як і у всіх видів конюшини роду Trifolium, у неї трійчасті листочки, але маленькі, видовжені, всього 1-2 см завдовжки і 3-5 мм завширшки. Суцвіття, той самий котик, складене з маленьких рожево-білих квіточок, прикрашених шовковистими білими волосками на чашолистиках — так і утворюються «котячі лапки», в деяких країнах — «кролячі лапки». Цвітуть котики з травня до серпня. Але через катастрофічно швидкі зміни клімату тепер вже й не скажеш точно, що коли росте чи цвіте. Заготовляють квітучу рослину, сушать, можна її підвішувати у пучках. Зберігається 2 роки.
Використовують для лікування конюшину здавна. Вона відома високим вмістом дубильних речовин. В античності та середньовіччі її застосовували «для розслаблення шлунка» та викликали менструації. Діоскорид рекомендував котячу конюшину від діареї. Адам Лоніцер, німецький ботанік і лікар, у 1564 році описує її як засіб для лікування сечового міхура, від діареї та виділень з піхви, зовнішньо проти сонячних опіків. Пізніше нею лікували холеру. Європейська народна медицина найчастіше використовувала її від діареї, дизентерії, виділень з піхви, як грудний чай, при утрудненому диханні; рідше — при цукровому діабеті, слинотечі, захворюваннях підшлункової залози.
І в нашій родині — коли кашляли, застуджувалися діти, мама готувала нам чай з котиками: 1 ч. л. на склянку окропу, настояти і дати дитині. Можна брати 3 ч. л. на склянку окропу, 20 хв. настояти і пити по чверті склянки 4 рази на день. Коли у дитини був сильний кашель або пронос, чи цистит, то брали по 2 ст. л. (доросла доза), замість дитячих 3 ч. л., вживали частенько — кожні одну—дві години. І за день-два дитина одужувала — без жодних хімічних препаратів. Тай не знали ми їх тоді, знали, що покладатись можемо лише на лікарські трави.
Якщо виникало запалення в кишківнику, боліло в животі, різало, були проноси, то теж давали чай з котиків. Давали його й від дизентерії — не треба було шукати перстач, бо й котики містять достатньо дубильних речовин, які мають антимікробну дію, зупиняють кровотечу, гоять слизову оболонку.Порятунок не лише дорослим, а й дітям, бо знали, що котики не дають алергії (навпаки, лікують її), не мають побічних проявів.
Від печії, болю в шлунку, тобто гіперацидного гастриту, виразки шлунка брали 3 ст. л. на склянку окропу, настоювали 30 хв., вживали по 1 ст. л. кожні 3 години. Проходила згага і шлунок не болів!
Коли були хворі нирки, підвищувався тиск, запальні процеси сечового міхура (цистит), часті позиви в туалет, то заварювали 1 ст. л. конюшини склянкою окропу, пили по чверті склянки — і вся сечостатева система була здорова.
Треба пити чай з котиків і для того, щоб працювали добре печінка, кишківник, шлунок, особливо підшлункова. Щоб не було цукриці (цукрового діабету) наші бабусі пили чай з котиків! Раніше це була рідкісна хвороба, але якщо траплялась, то конюшиною польовою її виліковували. Застосовували навіть в разі туберкульозу!
Цінували і болезаспокійливу дію котиків. Для того, щоб зробити компрес на болюче місце, брали 3 ст. л. сировини на склянку окропу або просто брали 3 ст. л. подрібненої рослини, загортали у тканину, опускали в окріп, запарювали і клали на болюче місце; компрес швидко усував біль. Так лікували все, що болить: голову, коліну, спину, ноги, які печуть чи болять через подагру.
Отакі помічні котики: пухнасті, лагідні, приємні, хоча й муркотіти не вміють.
