Лише кілька років промайнуло відтоді, як колеги і друзі вітали знаного лікаря, фітотерапевта, провізора вищої категорії Вадима Васильовича Шлапака з ювілеєм, а нещодавно — 7 жовтня 2022 року — на 76 році життя назавжди зупинилося серце цієї, без перебільшення, людини-легенди.Саме завдяки таким людям живе в Україні народна медицина і, зокрема, «Зелена планета Земної».
Народився Вадим Васильович в червні. Мабуть цей місяць багатий не лише на квіти, цілющі трави, соковиті смачні плоди і ягоди. Він щедрий на гарних людей, які люблять природу, людей і завжди готові прийти їм на допомогу.
Не проста доля випала пану Вадиму, але він прожив яскраве життя іпонад 45 років його присвятиврозвитку та становленню народної медицини в Україні та світі. Першим відкрив аптеку народних ліків не лише на Рівненщині, а й в Україні. Тендітний паросток — мале підприємство «Барвінок», започаткували Данило та Наталя Зубицькі. А провізор вищої категорії наважився з нами співпрацювати! Більшість дипломованих сучасників — лікарів, провізорів, фармацевтів — зверхньо дивились на траволікування, а тих, хто ним займався, зневажали, «нагороджуючи» принизливими епітетами.
Та Вадим Васильович чудово розумів, що після Чорнобильської катастрофи особливо необхідні саме рослинні засоби. Та й чим ще зарадити від хронічних недугів? Їх треба лікувати тривалий час, а хімічні препарати можуть не просто спричинити алергію, а завдати реальної шкоди пацієнту.
Коли ще лікар Шлапак працював на Львівській залізниці, далеко не вся фармацевтична львівська спільнота схвалювала відкриття фітоаптек. Та він мав сильне бажання забезпечити всю Україну цілющими ліками з трав, і з’явилась перша в Україні аптека народних ліків у м. Рівне на вулиці Льонокомбінатівській, 1. Вадим Васильович став також її консультантом, діагностом — і пішли-поїхали до нього люди не лише з Рівненської області, а й з усієї країни, навіть з-закордону.
З того часу в Рівному працювала Здравниця «Зеленої планети Земної». Під час роботи у ній і спіткала нашого колегу нагла смерть. Пішов у засвіти наш взірець, провідник народної медицини і «Зеленої планети Земної»!
Чимало зробив для народної медицини Вадим Васильович. Дві його доньки, Олена і Тетяна, пішли по стопам батька, стали фармацевтами, провізорами, долучилися до прадавнього досвіду лікування рослинами і колективу колег-зеленопланетян. Здобули фах не лише провізорів, а й лікарів також. Розповідав дівчатам: «Природа попіклувалась про людину, зробила такі помічні ліки! Тільки простягни руку — зірви вірну рослину, завари, ковтни духмяного чайку — мине і головний біль, і алергія...»
У наших спільних експедиціях зі збирання трав Вадим Шлапак завзято заготовляв сировину для фітокомпозицій, його успішні дослідження допомагали їх удосконалювати. Мабуть інакше зовнішніх засобів у наших Здравницях не було б. А їх Вадим Васильович виготовляв власними руками. І руки ці — були золоті, а біополе — сильне і добре.
Вадим Васильович був дуже порядною і чуйною людиною. Це знали усі колеги та й не тільки. Кожного разу, як відкривалась чергова Здравниця, поспішав на допомогу. Коли збиралась чимала спільнота зеленопланетян — лікарів, провізорів, фармацевтів, травознаїв, цілителів — мабуть нікого так не чекали і не зустрічали. Навряд чи хтось у «Зеленій планеті» перечитав стільки змістовної літератури, ще й так радо поспішаючи поділитися тим, над чим працюють сучасні вчені, розказуючи, як в усіх країнах світу все більше довіряють лікам із цілющих рослин. Ця віра і духовна стійкість Вадима Васильовича допомогла вистояти народній медицині навіть у найскладніші часи.
Вадим не пропустив жодної конференції «Зеленої планети», у кожній брав активну участь. Стільки всього нового й невідомого у лікуванні, харчуванні повідала ця високоерудована людина з чудовою пам’яттю і величезним багажем знань!
Провізор, лікар, травознай, цілитель, консультант — все поєдналось у вищій категорії людяності й співчуття, у тому серці, де панувала безмежна любов до Бога, природи і людей. Про самовіддану працю свідчили і високі відзнаки, про які він скромно мовчав, бо найвищою нагородою і оцінкою є здоров’я була вдячність тих, хто вдосвіта стояв біля Здравниці у Рівному.
Це велика втратадля всіх зеленопланетян, тяжке горе для рідних і близьких. Але добрі спогади і світла пам’ять про Вадима Васильовичазалишаться в наших серцях.
Дякую Богові за те, що в «Зеленій планеті» працювала людина, в якої можна було навчитись простим і великим речам.
Наталя ЗЕМНА
