Рослина захищає насіння від поїдання тваринами. Огортає в щільну оболонку, яка не розчиняється в травному тракті, отож насінина з фекаліями тварин виходить ціла десь за 5-10 чи 100 км від рослини, та ще має навколо себе купу добрив у вигляді фекалій. Чудове пристосування! Насінина може містити отруйні чи неприємні речовини, щоб тварині не захотілось її з’їсти. Так в насіння з’являються дубильні, гіркі, ціаногенні речовини. Насінина може мати і дуже колючу чи жалку обгортку — хто брав у руки букові плоди, зрозуміє про що йдеться.
З іншого боку, насіння часто є дуже ціним харчем, адже містить багато сполук, необхідних для проростання. Саме тому і ми, як і багато інших тварин, поспішаємо його скуштувати. Давайте конкретніше подивимось на добре відоме нам насіння.
Яблучні зернята — отруйні, чи можна їх їсти? Вони містять амигдалін, який в організмі може перетворюватися на токсичний ціаністий водень (ціанід). Ціанід може призвести до важкого отруєння з судомами, блювотою та задишкою, смерті внаслідок паралічу дихання.
Якщо проковтнути цілу насінину — вона не перетравиться і нічого не буде. Якщо розкусити і з’їсти кілька кісточок, то теж нічого поганого не станеться, бо кількість амигдаліну буде занадто мала, щоб викликати отруєння. Те ж саме стосується насіння груші.
Залежно від сорту, з насінинами одного яблука можна отримати 1-4 мг амигдаліну, з якого утвориться 0,06-0,24 мг ціаніду. А небезпечна для людини доза є 30-50 мг, тобто зернята зі 150 яблук. Під час приготування яблучного соку туди часто потрапляє вміст зернят — але для отруєння довелося б випити 10-40 л соку.
Значно небезпечнішими є кісточки абрикосів, персиків, нектаринів, вишні, сливи, манго, гіркого мигдалю, які містять багато амигдаліну. Стачить кількох (більше двох) гірких абрикосових або гірких мигдальних кісточок для отруєння. Кісточка абрикоса містить 0,5 мг ціаніду водню, що може викликати у малої дитини важке отруєння. Гіркий мигдаль може містити і 3000 мг/кг, а абрикосові кісточки від 1950 мг/кг до 2930 мг/кг.
В альтернативній медицині, де амигдалін вважають засобом проти раку, його деколи називають вітаміном B17 чи лаетрилом, хоче це, звісно, ніякий не вітамін. Жодних підтверджень ефективності амигдаліну від раку поки знайти не вийшло. Навпаки, він може зменшувати ефективність лікування, наприклад, раку щитовидної залози радіоактивним йодом, бо блокує його, і лікування не діє.
Амигдалін токсичний і неефективний, були і випадки смерті дітей після прийому високих доз амигдаліну та численні випадки важкого гострого отруєння.
З 2022 року в ЄС були встановлені максимальні рівні вмісту ціаніду водню в продуктах, які можуть його містити, а це, крім згаданих: насіння льону, солодкий мигдаль і маніок. Максимальна кількість для гірких абрикосових кісточок становить 20 мг/кг, для насіння льону 150 мг/кг, для борошна маніоки та тапіоки 10 мг/кг, для свіжого очищеного кореня маніоки 50 мг/кг. Мигдаль може містити максимум 35 мг/кг ціаністого водню, на упаковках зазначають, що використовувати його можна лише для приготування та випічки; не споживати сирим!
Серед продуктів, які містять мало ціанідів ожина, полуниця, горох, квасоля, пшоно. А в бузині, черемсі, ямсі, бобах ліми їх багато, тому їх треба варити чи готувати, причому з відкритою кришкою. Льон також краще готувати, хоча 1-2 ст. л. сирого льону на день точно безпечні, а в дослідах на добровольцях безпечними були 4,5 і 9 ложок.
А які фруктові кісточки можна сміливо їсти? Це наприклад: папайя, гарбуз, кавун, виноград, цитрусові, гранат, маракуйя. Кісточками плодів по суті є і «горіхи» кеш’ю. В них дуже токсична оболонка, яка містить різні смолянисті речовини (не ціаніди), тому кеш’ю завжди продають очищеними, часто також обробляють парою чи підсмажують, але і сирі кеш’ю безпечні у дозах до 40-50 г на день.
Олена ЛАШКОВА, кандидатка біологічних наук
