Не поспішайте оперувати аденоїди

Аденоїдне розростання — так кажуть лікарі про дефектні зміни в глотковому мигдалику. Частіше це порушення зустрічається у дітей від 3 до 10 років.

Чим воно викликане? У навколишньому середовищі вирують нові й старі штами вірусів, грибків, бактерій, котрі атакують органи природного захисту. Першими їх зустрічають спеціальні утворення лімфоїдної тканини в ротовій і носовій порожнинах — мигдалики. Піднебінні, трубні, носоглотковий (аденоїди) і язиковий складають кільце Пирогова-Вальдейєра. Це своєрідний бар’єр для патогенних мікроорганізмів, створений на шляху повітря, що вдихається.

Збільшені, запалені аденоїди можуть спричинити серйозні проблеми зі здоров’ям у малюка. Внаслідок поступового розростання лімфоїдної тканини спочатку відчуваються труднощі з носовим диханням у нічний час, а при 2-3 ступені збільшення аденоїдів — і вдень.

У малих постійно закладений ніс (утруднене носове дихання), вони дихають відкритим ротиком не тільки вночі, а й удень. Та й виділення з носа — дуже неприємна річ. Голос гугнявий, а вночі дитина хропе. Існує навіть термін «аденоїдний вираз обличчя». Часто виникає головний біль, школярі відстають у навчанні, фізично ослаблені, нерідко страждають від нічного нетримання сечі.

Визначають діагноз на основі симптомів хвороби і за результатами обстежень педіатрів і лор-лікарів. Частіше за все вважають причиною запалення аденоїдів інфекцію (кір, скарлатину, грип, дифтерію). У випадку, коли явної причини не бачать, списують хворобу на спадковість. Спрощують, так би мовити, собі роботу.

Гірше за все, коли починають лякати батьків отитами, тим що запалені аденоїди можуть закрити евстахієвий прохід і порушити вентиляцію середнього вуха. Дитина може оглухнути, осліпнути, не буде рости і розвиватись. Лікування краплями й пігулками неефективне, єдиний засіб — то хірургічне видалення аденоїдних розростань.

Нажахані такою «перспективою» батьки не бачать інакшої ради, як відвести дитину до хірурга. Та позитивний результат не гарантований. Часто-густо й доволі швидко аденоїди розростаються знов і стають значно більшими.

Щоб не панікуючи прийняти правильне рішення, необхідно мати уявлення про фізіологічні особливості аденоїдів. Вони є частиною природного дитячого захисту від вторгнення мікробів і зникають зазвичай до двадцяти років. У віці до 7 років аденоїди можуть значно збільшуватися не лише через хворобу, а й через підвищену активність імунної системи, яка саме перебуває в процесі становлення. Після 7 років цю захисну функцію перебирають на себе рецептори слизової оболонки носоглотки, створюючи клітинний імунітет.

Тож гіпертрофія, або ж розростання, мигдаликів не завжди потребують якогось втручання. Швидше цей процес демонструє, що іде формування імунної відповіді організму дитини на патогени. На тлі хвороби або після неї аденоїди внаслідок запального процесу можуть значно збільшитись, а вже за місяць повернутись до нормального стану, і дихання цілком відновлюється. Буває й так, що аденоїди невеликі, а дитина страждає від постійних ГРВІ, рецидивного отиту, синдрому нічного апное. Тут вже потрібна медична допомога.

Але це не означає, що та допомога має бути лише хірургічною. І розумніше було б спочатку пролікувати дитину терапевтичними й природними засобами, ніж травмувати її операцією.

Щоправда, інколи лікарі самі радять звернутись до народних методів лікування, якщо операцію з якихось причин зробити неможливо.

Офіційна медицина пропонує профілактичні процедури і комплексне консервативне лікування: оздоровлення на курорті, фізіотерапію (лазеротерапію, УФО, електрофорез, УВЧ), промивання носа і носоглотки різними розчинами тощо. Скажімо, ефективне промивання носоглотки розчином аптечної морської солі без добавок (2 ч. л. розчинити в склянці теплої води, процідити) або суміш кухонної солі та соди (по 1 ч. л.) і 2 крапель йоду на склянку води.

Найбезпечнішими та дієвішими методами лікування аденоїдів у дітей є традиційні, зокрема фітотерапія. Процес тривалий, копіткий, вимагає від батьків терпіння, завзятості та майстерності. Треба уважно спостерігати за тим, що допомагає дитині, що ні. Підбір методів і засобів суто індивідуальний.

Для промивання добре підходять відвари шавлії, ромашки, звіробою, евкаліпта, календули, верби. Можна використовувати прополіс (20 крапель настоянки та 1/4 ч. л. соди на склянку теплої води). Крім механічного очищення такі засоби знімають запалення. Гарний ефект дає змащування олією обліпихи.

В «Зеленій планеті Земної» акцентуємо увагу ще на одній суттєвій і найпоширенішій причині аденоїдиту — гельмінтозах. На жаль, не знаю такого випадку, коли б якийсь лікар лікував маленьких пацієнтів з аденоїдами саме від глистної інвазії. Це результат спостереження сотень або й тисяч хворих дітей, які тривали майже 60 років.

Спираючись на цей досвід, ми розробили власну надійну методику оздоровлення. По-перше, це ГЕЛЬМІН, а до нього додаємо ПСОРЕПОЛ, ЛІМФОГРАН, МИГДАЛІК: упродовж 3-4 тижнів діти позбуваються усіх перелічених вище симптомів. Зауважте, лікування абсолютно безболісне, нетравматичне і нешкідливе.

У випадку гнійних виділень, спричинених запаленням від застуди чи грипу, треба додати до курсу лікування РЕСПІРАН. Закрапувати ніс НАЗАЛІКОМ, якщо сильний нежить. А коли ніс закладений, краще застосувати олійні крапельки ФІТОВІР чи ФІТОФЛАВ. Це не боляче, навпаки, приємно і легко дихати. Хвороба зникає швидко і результат лікування надійний — рецидивів нема.