Льон звичайний (Linum usitatissimum) — одна з найдавніших культур. Назва походить від грецького linon — нитка, а usitatissimus (від латинського usitatus) означає найвищий ступінь, тобто щоденно вживаний, звичайний. Вже 9000 років людство у лляну тканину одягається, на ній спить, прикрашає житло, лаштує з неї вітрила, прикладає до ран...
Льон збирала,
Тонкі нитки пряла,
Тонкі нитки пряла,
Сповиточки ткала.
Ой біленькі ткала,
Доленьку прохала,
Щоб було дитя вродливе,
Щоб було дитя щасливе.
Але льон — це не тільки нитки і лляна тканина, а й лляна олія. Олійні сорти міцних і тендітних рослинок кучерявця можуть сягати 30-50 см. А ніжні сині, фіолетові чи білі квіти згодом перетворюються на кулясті коробочки з насінням.
Саме в цьому насінні накопичується 30-50% жирів — і не абияких, а дуже цінних для харчування і лікування. В них лише 9% насичених і 18% мононенасичених, зате 73% поліненасичених жирних кислот, з них 16% омега-6 і 57% омега-3.
Поліненасичені кислоти є незамінними — їх не виробляє, але потребує наш організм. Співвідношення 1:3 дозволяє використовувати олію як засіб врівноваження омега-3 і омега-6 кислот в нашій їжі. Але при цьому треба обмежити використання соняшникової та кукурудзяної олії.
Омега-3 жирні кислоти особливо потрібні вагітним (щоб нормально розвивалась нервова система малюка). Потурбуйтесь, аби діти й підлітки також отримували льняну олію з салатами та страви з насінням льону.
Це не складно, бо лляна олія смачна та має приємний аромат! Легкий запах риб’ячого жиру — це нормально, власне, це запах омега-3 жирних кислот. Єдиний недолік лляної олії — здатність швидко окислюватись і утворювати токсичні продукти при нагріванні. Тому смажити на ній не можна, а зберігати — лише в холодильнику і то недовго. Навіть трохи прогірклу доведеться викидати — на відміну від оливкової, яка має природню гірчинку, гіркоти в лляній олії свідчать про окислення.
А от у цілому насінні жири не окислюються — зберігаються до трьох років при помірних температурах і подалі від вологи, більше того — витримують нагрівання до 178°C. Завдяки цьому лляне насіння (ціле, мелене, а також макуху) можна додавати у випічку, частково замінюючи ним жир та борошно.
Олію ж додають лише у готові страви. Для лікування дизентерії, геморою, каменів нирок та жовчного міхура, спастичного закрепу, атеросклерозу, порушення жирового обміну вживають по 1 ст. л. олії 3-5 разів на день. Від каменів у жовчному міхурі олію краще вживати з їжею.
Зовні лляну олію добре застосовувати в разі подразнення, екземи, потрісканих п’ят. Для лікування опіків склянку олії ретельно змішують з 4 сирими яйцями і накладають на обпечену шкіру.
