Засобів рослинного походження для зниження артеріального тиску є багато. Принципи їхньої дії різні, у деяких рослин вони відомі, у деяких — ні. Є безпечні, котрі можна вживати тривалий час, а є токсичні.
Часто гіпертонікам радять омелу. Треба пам’ятати, що омела отруйна. Вона містить складну суміш алкалоїдів, смолисті речовини і сапоніни, більшість з яких токсичні. Деякі її білки (віскотоксини і віскумін) ще й мутагенні. Найтоксичніші листки та стебла завдяки високому вмісту віскотоксину. Ягоди ж малотоксичні.
Сік листя та стебла може викликати подразнення шкіри та слизових оболонок. Після споживання листя та молодих гілочок можуть виникати болі в животі, діарея, зниження частоти серцевих скорочень і артеріального тиску. При проковтуванні ягід (це часто роблять діти) потрібно випити багато води, як правило, цього достатньо. Ягоди липкі і викликають неприємні відчуття в роті і горлі. Якщо інші частини рослини були вжиті у великій кількості, потрібно звернутись до лікаря.
У малих дозах омела завдяки холіну, ацетилхоліну, сапонінам, віскотоксину та іншим речовинам має сечогінну дію і знижує тиск, знижує скорочувальну силу серця і викликає брадикардію (зменшення частоти серцевих скорочень). Її дія дещо схожа на дію наперстянки.
Раніше омелу використовували при нервових розладах, запамороченнях, для регуляції діяльності залоз. В давнину відвар гілок також пили для зменшення чутливості до холоду, щоб запобігти обмороженню — ймовірно, так вважали тому, що сама омела не чутлива до морозу і зеленіє всю зиму.
Також з омели екстрагують галактозний лектин, речовину, яка покращує якість життя пацієнтів на останніх стадіях раку, тих, які проходять хіміотерапію та променеву терапію, оскільки він підвищує відповідь імунної системи та рівень ендорфіну. Для цього виготовляють спеціальні препарати, які вводять лише у вигляді ін’єкцій. Хоча ця практика існує скоро століття, але лише в 3-4 країнах, її ефективність так і не була доведена, часто спостерігається, навпаки, сприяння раковим клітинам (у випадку лейкемій та лімфом).
Омела має у складі, крім названих речовин, також олеанолову і урсолову кислоти, холін і його похідні (ацетилхолін, пропіонілхолін), аміни (віскалін, віскальбін, тирамін), спирти, флавоноїди (кверцетин, рамнетин тощо), жири, аскорбінову кислоту, каротин, смолисті речовини, понад 20 мікроелементів.
Молоді гілки з листками зрізають пізно восени і взимку, сушать у теплих провітрюваних приміщеннях або в сушарках при температурі 40–50°С.
Використовують при гіпертонічній хворобі I–II стадій, особливо у хворих з артеріальною гіпертензією в клімактеричний період, при атонії кишок, при легеневих, носових і тривалих маткових кровотечах як кровоспинний засіб; як сечогінний, седативний, в’яжучий, глистогінний засіб.
Листя та молоді гілочки використовують у вигляді настою, настоянки, сиропу. Тривале вживання препаратів омели може спричинити отруєння. Через токсичність вживати можна мінімальну дієву дозу. Наприклад, настоянки не більше, ніж 5 крапель тричі на день, а для настою заварювати не більше 1 ч. л.
Та крім омели, є багато інших рослин, які допоможуть при високому тиску. Найдоступніший і найбезпечніший — буряк. Завдяки високому вмісту нітратів, які розширюють судини, і ще деяких речовин, він понижує тиск. Буряк знижує тиск у будь-якому вигляді: варений, печений, смажений, у вигляді соку.
Глід (будь-який вид, який росте у нас), його квіти, плоди, листя — ще один безпечний засіб, який теж можна застосовувати у вигляді настоянки, настою (чаю), варення тощо. Від гіпертензії використовують настоянку на спирті свіжих плодів, квітів, листя, соку з квітів (1 частину соку на 2 частини 90% спирту). Глід має спазмолітичну дію на судини та седативні властивості.
Корені сідачу, які заготовляють восени, настоюють на червоному вині: 2 ст. л. подрібненого кореня на 1 л вина, настоювати 2 тижні, процідити, вживати від гіпертензії по 50 г на день. Лікуватись не довше 3 тижнів.
Виноградне листя нормалізує тиск, тому дуже корисне для гіпертоніків. І лоза теж знижує тиск, викликаний хворими нирками, коли голова болить зранку, болить в потилиці. Це тому, що лоза і листя лікують нирки, чим усувають причину підвищеного тиску.
Аронія, або чорноплідна горобина, лікує атеросклероз, чистить судини, допомагає тим, у кого є шум чи біль у голові, підвищений тиск. Але аронія знижує тиск лише в разі гіпертензії I ступеня. У важчих випадках її вживати не можна, бо тиск може, навпаки, підвищитись.
Свіжі плоди горобини звичайної корисно вживати при атеросклерозі, гіпертонії та нирковокам’яній хворобі.
Коріння півонії лікарської застосовують при нефриті і гіпертензії, надмірній збудливості вегетативної системи, прискореному серцебитті. На 1 л води потрібно 20-40 гр. сухих подрібнених коренів, закип’ятити, настояти, пити по пів склянки 3 рази на день.
Корені жовтозілля широколистого у вигляді відварумають спазмолітичну дію, діють на вегетативну нервову систему, завдяки чому сприяють зниженню тиску.
Собача кропива, окрім заспокійливої дії, має і гіпотензивну також. Особливо допомагає при серцево-судинних неврозах, початкових стадіях гіпертонічної хвороби, кардіосклерозі, підвищеній нервовій збудливості.
Препарати шоломниці байкальської (у нас в природі не росте, але культивується) мають заспокійливі, гіпотензивні і протисудомні властивості. Настоянкою коренів лікують гіпертензію I і II ступенів.
Якірці сланкі мають сечогінну, антисклеротичну та гіпотензивну дію, стимулюють секрецію шлункового соку. Траву висмикують з коренями під час цвітіння іплодоношення рослини.З якірців виготовляють препарат для профілактики й лікування атеросклерозу, який супроводжується гіпертонією і стенокардією.
Листя і плоди смородини корисні при порушеннях ритму серця, гіпертензії, кардіоневрозах.
Підбираючи рослину для лікування однієї недуги варто дізнатись про її дію і на інші хвороби, органи, загалом на організм, уважно подивитись на протипокази. Це, можливо, дасть змогу одночасно пролікувати і інші порушення в організмі та, навпаки, не спричинити погіршення існуючих проблем в організмі.
