Казку про ріпку – золотий коренеплід знають всі, бо кожна дитина виховувалась казками дідусів, бабусь, батьків, а казка – це філософія життя.
І тепер ми думаєм – який же мудрий, працелюбний дід. Він не полінувався взяти мотику, розрихлити зверху землю, набрати в рот насіння ріпи і плювати, розсіюючи плід. Потім, коли була засуха, поливав ріпку, щоб вродила, аби вся родина була не голодна і здорова, бо в природі ріпа не росла.
Як з’являлось зелене листячко, його обережно зривали по одному або два листочки, для смачного вітамінного салату, як додаток тільки тоді, коли іншої зелені не було, або було дуже мало. Ці листочки з м’яким присмаком гірчиці – смачна приправа до салатів.
В основному завжди користувались коренеплодом. До 18 століття, допоки Колумб не завіз на нашу землю картоплю, ріпу їли всі – і простий бідний народ, і вельможі. Ріпу варили, парили, квасили, з неї готували різні напої. А коли був неврожай жита, пшениці, то підмішували в хліб.
Нині про ріпу забули. Навіть коли спитаєш дорослих людей, «Що їли люди коли ще не було картоплі?» - ніхто не знає що саме цей золотавий коренеплід був і їжею і ліками.
Можливо, коли Гіпократ сказав що їжа повинна бути ліками, мав на увазі саме ріпу.
Оскільки цілющі властивості ріпи починаються вже із її травної дії. Адже ріпа збуджує апетит, підсилює виділення шлункового соку, покращує травлення і цим попереджує розвиток шлункових захворювань, а разом з тим не допускає до ожиріння (надмірної ваги).
Хоч на той час всі знали що коли є виразки в шлунку чи 12-палій кишці, або запалення в кишківнику – ріпу потрібно обмежувати. Не давали її і тим, у кого був зоб.
Вареною ріпою, або соком успішно лікували гострі ларингіти з різним надривним кашлем, бронхіальну астму і повертали людям дзвінкий голос. Ріпа вміла гарно усувати охриплість голосу і лікувати цингу. Нині забули про це захворювання, але не рідко у людей запалюються, осідають ясна, розхитуються та болять зуби, особливо у старших людей, чи просто запалення слизової оболонки ротової порожнини.
Та саме люди старшого віку високо поцінували здатність ріпи заспокоювати нерви і покращувати сон, а також заспокоювати серце коли воно поспішає сильним серцебиття, ріпа усуває тахікардію.
Завжди в перехідний осінній період ріпа приходила на допомогу тим, у кого дуже боліли ноги, а лікарі ставили діагноз – подагра.
Ріпу вживали як ліки у свіжому, вареному вигляди, а до запалених болючих суглобів прикладали розтерту варену ріпу, або з її відварів робили ванни. Ріпа в такому вигляді діяла добре на нирки, покращуючи їх роботу, усувала запалення і з успіхом виводила уратні солі.
Якщо потрібен був жовчогінний засіб, щоб покращити стан печінки і її роботу просто як ліки пили сік втричі розбавлений водою (1 частина соку на 3 частини води) одну склянку на день.
Пили також відвар як сечогінний засіб, жовчогінний і в разі дискінезії жовчових шляхів. Відвар пили також ввечері перед сном, щоб сон був міцним, спокійним. Для того 100 мл соку (пів склянки) з одною чайною ложкою меду – два рази на день.
Від кашлю та в разі гострого бронхіту – 2 ст.л. на одну склянку окропу, по чверті склянки (50мл) 4 рази на день.
При подагрі до суглобів прикладали варену ріпу, а із відвара – ванни.
Знеболюючий засіб – 2 ст.л. подрібненої ріпи на 1 склянку води, варити 10 хв. Використовувати як полоскання при зубному болі, а також у вигляді компресів, аплікацій, а також при застої і запаленні жовчового міхура.
Мазь від подагри і обморожень: 2 частини розтертої ріпи і одна частина гусячого жиру.
Бажано щоб ріпа виросла у вашому городі, як у діда – 16 кг і зривала її вся сім’я.
Ріпа містить багато вітаміну С та групу вітамінів В. Коли люди частіше їли ріпу в будь-якому вигляді, ніхто не носив окуляри. Був стовідсотковий зір, спокійні нерви, гарний міцний сон і нормально і впевнено працювало серце.
