Чим найкраще розігнати похмуру листопадову темряву, як не яскравим помаранчевим кольором! І який вогник сяятиме довгими вечорами більш оптимістично й позитивно, ніж той, що запалений всередині ліхтарика-гарбуза! В нього є суперсила робити жахаючі примари потойбіччя, смерті, демонічних сил не такими й лячними, і змога зміцнити віру в перемогу світла над мороком.
Хоча ми й так — не слабаки! Українці від природи — народ не лякливий, працьовитий, дотепний, веселий, товариський. Духом міцний, звитяжний та не вірить в абсолютне, нездоланне, зло.
Щоправда, до духу міцного треба ще й тіло сильне, спортивне, витривале. З давніх-давен допомагає нам зберегти здоров’я рідна природа. Всі рослини помічні: в лісі, лузі, в горах і на болотах, біля річки та в степах, і звісно ж в полі, садку й на городі. Усе знадобиться, що в землі коріниться!
Коріниться в українській землі багато всього поживного і цілющого, але наразі саме на порі гарбуз. Ще з дитинства пам’ятаємо:
Ходить гарбуз по городу,
Питається свого роду:
– Ой, чи живі, чи здорові
Всі родичі гарбузові?
Хто не знає цього вірша Олени Пчілки («Гарбузова родина»), який часто вважають народним? З нього видно, як шанобливо ставились до гарбузів наші пращури. Не менш шануємо цей овоч і ми. В сезон він обов’язково має бути на столі — чи то печений, чи то варений, в каші чи гарбузяниках, пиріжках чи солодощах. Причаститися цією неперевершеною ягодою неодмінно має кожен.
Добре знаємо, що їжа має бути ліками, а ліки — їжею. Тобто їжа має бути такою, щоб потім ліки не знадобились. Саме на тому наша українська кухня і стоїть. Українці з дідів-прадідів знали як готувати їжу, і як її подавати. Тому варили гарбуз не з рисом, бо важкувато для шлунка і підшлункової залози. Справжня гарбузова каша має бути з пшоном: саме тоді вона тонізує шлунок і покращує зір. Курчатам теж від курячої сліпоти просо давали, та й каротину в деяких гарбузах іноді стільки, що він всередині аж червоний.
Ой ти, гарбуз, ти перістий,
Із чим тебе будем їсти?
— Миску пшона, трошки сала,
От до мене вся приправа!
А що про гарбуз кажуть сучасні вчені? Скільки та яких корисних речовин в ньому знайшли?
В 100 г м’якушу найбільше води — 92 г, 7 г вуглеводів, 1 г білку, до 1 г мінералів. Начебто не вражає, та попри це вітаміну А — 48% добової норми, бета-каротину — 62%, альфа-каротину — 80%, вітаміну С — 10%, В2 — 9%, Е — 7%, В5 — 6%, В1, В3, В6, В9 — по 4%. З мінералів найбільше міді — 14%, заліза — 8%, калію — 7%, фосфору та марганцю — по 6%.
Що вже казати про насіння — це просто скарб для здоров’я! Всі білки і жири гарбуз накопичує саме в зернятках: у 100 г — 40% білків і майже 60% жирів. Найбільше вітаміну В3 — 32% й В1 — 23%, В9, В5 та Е — по 15%, В2 та В4 по 12%, В6 — 11%, К — 6%. Мінералів — аж зашкалює! Марганцю, фосфору — майже подвійна добова доза, на півтори доби магнію та міді, 88% заліза, 71% цинку, по 17% селену і калію.
В березні 2023 року пакистанські науковці опублікували дуже цікавий «Огляд біохімічних складових гарбуза та їх ролі як фармацевтичного продукту харчування; ключова стратегія для покращення здоров’я після COVID-19». Харчування є дуже важливим для здоров’я людей, і такий лікувальний овоч як гарбуз може відігравати в цьому значну роль. Вчені доводять, що поживні та біологічно активні речовини, зокрема токофероли, поліфеноли, терпеноїди, лютеїн, вітаміни, мінерали, клітковина забезпечують чудові противірусні, протимікробні, протизапальні, імуномодулюючі, антиоксидантні властивості страв з гарбуза. Вони дозволяють знизити тиск, рівень цукру, запобігти ожирінню.
Отже, гарбузова каша з пшоном актуальна і сучасна! Не лише робить зір гострішим, тонізує шлунок, нормалізуючи знижену кислотність, а й допомагає печінці продукувати жовч, не дає їй застоюватися в жовчному міхурі, перетворюючись на камінці. І на сечостатеву систему гарбуз також впливає позитивно.
З гарбузового м’якушу раніше чи не щоденно готували смачні наїдки. Насіння збиралось чимало — його любили та радо лущили і малі, і дорослі. В чоловіків нормально працювала статева залоза, не було запалення, тож і аденома не виникала. Організм чудово очищувався від всіх паразитів, особливо гостриків, краще, ніж від папороті, виходили ціп’яки — бичачий та свинячий солітер. Дорослі з’їдали для цього по склянці очищених, але не смажених гарбузків з зеленою шкіркою, а малі діти — по чверті-половині.
Про наш улюблений смачний та цілющий гарбуз ще будемо розповідати не раз. А зараз зазначимо, що не всі «родичі гарбузові» їстівні. Є такі маленькі гарбузики, які в Україні називають каракуцька, тарахонька, схожі на багаторічний колоцинт з африканської пустелі. Каракуцькі — однорічні, й господині їх вирощують як декоративні, роблять сувеніри, прикрашають оселю. В них містяться алкалоїди, через те вони неїстівні.
Ці гарні маленькі гарбузики мають цілющі властивості. Наші пращури знали, як лікувати ними цукровий діабет. На жаль, секрет цих ліків був втрачений. Проте зовнішні засоби з каракуцьків відомі. Додаємо їх і до ліків «Зеленої планети Земної» РОЗТИРАННЯ. Завдяки отим алкалоїдам маємо гарні результати лікування. Використовуємо як інгредієнт деяких композиції і потужні цілющі властивості колоцинту.
Не біда, якщо ніч Геловіну минула без вогнища і вечірки. Головне, щоб на зиму, на темну половину року, у вашій коморі вистачило гарбузів: великих і маленьких, червоних і жовтеньких. Вони не гірше за традиційне святкове багаття очистять ваш організм від усього шкідливого, захищатимуть ваше здоров’я від Самайну до Белтайну, від зимового до весняного сонцевороту. Недарма ж вони такі сонячні!
