Грибкові інфекції серед людей досить поширені. Ту чи іншу форму мікозу має принаймні один з п’ятьох жителів планети. Щоправда, грибки певний час можуть співіснувати з нашим організмом, не завдаючи йому помітної шкоди. Однак за деяких умов стають надзвичайно небезпечними. Вони чекають моменту, коли організм заслабне і його здатність до опору інфекціям зменшиться, або, наприклад, активізуються після курсу лікування антибіотиками, гормонами, імунодепресантами, чи коли ми потрапляємо в агресивне стресове середовище. Всі ці чинники ризику здатні порушити рівновагу організму і зробити його уразливим.
З одного боку, допоки маємо нормальний імунітет, все нібито добре. За статистикою, від 15 до 40 відсотків здорових людей є носіями грибкових інфекцій. Грибки є звичайними мешканцями ротової порожнини, слизових оболонок, шкіри, потрапляють навіть у кров.
З іншого боку, трапляються випадки, коли у одного пацієнта діагностують кілька різновидів грибкових захворювань одночасно.
І треба не забувати, що грибкові захворювання досить контагіозні: ними нескладно заразитись у громадському місці – в басейні, в лазні, на пляжі. Це особливо стосується однієї з найпоширеніших в світі грибкових хвороб шкіри - руброфітії (рубромікозу).
Збудником є Trichophytonrubrum. Хворіють тільки люди. Зараження відбувається через користування предметами, які були в контакті з хворою людиною (взуття, шкарпетки, панчохи, рукавички, ножиці, губки тощо). В лазнях, душових, басейнах тривалий час можуть зберігатися інфіковані грибками лусочки шкіри і частинки зруйнованих грибками нігтів. Сприяє розвитку мікозу закрите взуття, особливо гумове, вологість, пітливість, попрілості, тріщини, мікротравми шкіри тощо. Ті, хто одужали, імунітету до руброфітії не набувають.
Розрізняють кілька клінічних різновидів рубромікозу.
Найбільш поширений рубромікоз підошов виявляється в таких формах:
а) інтертригінозна — уражена шкіра між пальцями і під пальцями. Має вигляд тріщин, лущення. Поступово процес поширюється на підошви. Іноді й на верхній частині ступні на тлі незначної застійної еритеми та інфільтрації виникають папули, кірочки, лущення, згодом формуються вогнища з чіткими контурами, більш вираженим запальним валком по периферії. Турбує свербіж;
б) дисгідротична ексудативна форма спостерігається переважно у дітей та молоді. Має вигляд пухирців, ерозій, змокрілої шкіри;
в) сквамозно-гіперкератотична форма трапляється найчастіше. Характеризується сухістю шкіри підошов, іноді незначною застійною гіперемією, помітні шкірні борозни, наче присипані борошном, лущення. Згодом розвивається гіперкератоз (потовщення шкіри), насамперед на п'ятах, по краю ступень з утворенням болючих тріщин.
Для рубромікозу кистей характерна сухість шкіри долонь, лущення, утворення тріщин, складки теж наче присипані борошном, іноді по краю вогнищ є облямівка із відшарованого епідермісу чи кільцеподібне лущення на тлі синюшної еритеми. Краї вогнищ чіткі, схильні до периферійного росту і поширення на пальці, тильну поверхню кистей, де утворюються вогнища, облямовані запальним валком, на якому папули, рідше везикули, кірочки. Турбує сверблячка.
Рубромікоз складок (пахово-стегнових, міжсідничних, пахвових, під молочними залозами у жінок): вогнища у вигляді неяскравої еритеми, іноді з бурим чи синюшним відтінком з чіткими, іноді фестончастими контурами. Схильні до периферійного росту, по краю більш запалений інфільтрований валок, на поверхні еритеми лущення, папули. Сверблячка.
Рубромікоз гладкої шкіри може виникати на спині, боках тулуба, на стегнах, гомілках, сідницях. Вогнища нагадують рубромікоз складок і можуть бути поодинокими, множинними чи дифузними. Турбує сверблячка.
Рубромікоз шкіри обличчя може спостерігатися в кількох варіантах. Перший — формуються такі ж вогнища, як у складках чи на гладкій шкірі, котрі можуть нагадувати дискоїдний червоний вовчак чи себорейний дерматит. Другий — на тлі незначної еритеми рожеві папули деінде можуть зливатися в інфільтровані бляшки, вкриті лусочками, є телеангіектазїї, поодинокі пустули, кірочки. Третій — фолікулярно-вузлуватий: утворюються вогнища, схильні до периферійного росту, на поверхні яких формуються глибокі фолікуліти і навіть вузли.
Фолікулярно-вузлуватий рубромікоз може також уражати шкіру тулуба, сідниць, гомілок, де формуються спочатку поодинокі, а згодом множинні фолікулярні та вузлуваті елементи запального характеру із синюшним забарвленням, які групуються у болючі вогнища й супроводжуються сверблячкою. Можуть нагадувати папуло-некротичний туберкульоз шкіри, вузлувату еритему (особливо на гомілках), глибокий васкуліт. Перебіг хронічний з періодичними загостреннями.
Генералізований рубромікоз поширюється на шкіру тулуба, крупних складок, кінцівок, обличчя, шиї тощо, одночасно є множинний оніхомікоз. Цьому сприяє супутня патологія внутрішніх органів, нейроендокринні порушення, хронічні інфекції. У цих випадках спостерігається поліморфізм клінічних проявів, який може нагадувати екзему, нейродерміт, псоріаз, дискоїдний червоний вовчак, парапсоріаз, кільцеподібну гранульому та інші хвороби. Вогнища крупні, жовто-червоного або бурого кольору, оточені по периферії червоно-синюшним валком з фестончастими краями. Мають вигляд кільця, півкільця, дуги. Поверхня вкрита лусочками. Турбує свербіж.
Оніхомікоз (ураження нігтів). У хворих на рубромікоз є тенденція до множинного ураження нігтів ступнів і кистей. Розрізняють три варіанти оніхомікозів.
Нормотрофічний: конфігурація і товщина нігтьових пластинок тривалий час не змінена, проте з'являються смуги і плями білого чи жовтого кольору, схильні до злиття.
Гіпертрофічний: ніготь стає тьмяним, потовщується, кришиться по краю, може набути форми дзьоба чи кігтів (оніхогрифоз).
Атрофічний: більша частина нігтя зруйнована, кришиться, іноді ніготь відділяється від ложа за типом оніхолізису.
В діагностиці вирішальними є позитивні результати мікологічних досліджень. Іноді можна застосовувати пробну антимікотичну терапію упродовж 7-10 днів. Слід зважити на той факт, що хворі часто до встановлення діагнозу займаються самолікуванням, використовуючи кортикостероїдні мазі з сильною протизапальною дією, що тимчасово усуває сверблячку, зменшує запальні явища, справляючи враження позитивного ефекту. Але мікоз не лікує, натомість сприяє поширенню процесу, розвиткові фолікулярно-вузлуватих форм та утруднює діагностику.
Офіційна медицина вразігострого запалення призначає гіпосенсибілізуючі, антигістамінні, седативні препарати, місцеві дезинфікуючі примочки з нітратом срібла, резорцином, калію перманганатом. Після зникнення гострих явищ - анілінові барвники, 2% настойку йоду, антимікотичні пасти та мазі з мікозолоном, міконіном, клотримазолом (тридерм, ламізіл, нізорал, толміцен, мікоспор, батрафен, ламікон, екзодеріл). Терапія має бути тривалою, до повного зникнення об'єктивних і суб'єктивних симптомів та негативних лабораторних аналізів: до 4-6 тижнів в разі ураження підошов, до 2-3 місяців – для долонь.
Хоч сучасні новітні хімічні засоби і здатні здолати інфекцію, однак оздоровити організм і зробити його стійким до ураження їм не по силі. А от засоби народної медицини, фітотерапії, зокрема фітокомпозиції «Зеленої планети Земної» призначені саме для цього.
Поліпшити імунітет у хворих на рубромікоз допоможуть ІМУНАТ, ВІТАЛОНГ. Налагодять травлення, бо від цього залежить 85% імунітету, ГАСТРОТОН (ГАСТРОЛІК), ГЕПАХОЛ, ДІАМАНТ. Внормує обмін речовин, передусім роботу щитовидної залози, від якої залежать гормональна й нервова система НОРМОСТРУМ. Налагодить обмін речовин в організмі такожПСОРЕПОЛ, загальмує епідермальні розростання, утворення лусок та бляшок на шкірі. Необхідно позбутись гельмінтів, бо паразити значно послаблюють стійкість організму щодо інших хвороботворних чинників (ГЕЛЬМІН, ГЕПАХОЛ-3).
Обов’язково слід позбутись хронічних вогнищ інфекції й лікувати супутні патології: цукровий діабет, тромбофлебіт, атеросклероз нижніх кінцівок тощо.
Вінець будь-якого курсу протигрибкового лікування - це фітокомпозиція МІЦЕТАН, без якої неможливо ефективно захистити організм від мікозного ураження.
Протигрибкові властивості мають мазь ЛІЛЕЯ, лосьйон ЛАНА, зовнішній засіб ОНІХОЛІК.
Чимало протигрибкових засобів зберігає віковий досвід народної медицини. Наприклад відвари і настої кори дубу, трави звіробою, листя горіха. Дуже дієвий сік молочаю сонячного й кипарисового: змащувати уражені ділянки шкіри. Ванночки з апельсинової шкірки допоможуть позбутися грибків на ногах і руках, а сік мандарина та відвар шкірки гранату – на голові.
Задля профілактики грибкових уражень слід дбати проособисту гігієну: користуватись тільки своїм взуттям, добре доглядати ступні, лікувати підвищену пітливість.
Важливо правильно харчуватись, передусім відмовитись від простих вуглеводів. Зокрема, солодощі, цукор, макарони з борошна низького гатунку створюють в організмі чудове поживне середовище для грибів. Краще уникати і продуктів на дріжджах (хліб, пиво, квас, здоба, тістечка, пироги тощо).
Слід вживати якнайбільше овочів (морква, капуста, гарбуз, квасоля, зелень тощо), продуктів, багатих на клітковину, вітаміни, мінерали, серед них цільнозернові крупи. Їсти якнайменше тваринних продуктів, особливо жирної свинини, баранини, м’яса гуски і качки, потроху телятини, яловичини, курки, вареної чи тушкованої риби.
Любов ХОМЕНКО,
лікар-консультант Здравниці «Зелена планета Земної» № 36
