Живуча, невибаглива до умов — її вирощують на городах, в теплицях, в квартирах, як мікрозелень на гідропоніці; а в природі вона легко поширюється сама. Тому цілий рік ця корисна зелень може бути на нашому столі.
Щоб ростити руколу на балконі або підвіконні потрібен злегка піщаний ґрунт, теплий, помірно вологий, але щоб кореневище не було у воді. Після того, як рукола приживеться, кілька років можна буде її збирати майже безперервно, хоча взимку паростки будуть слабші. В кого рукола ще не росте — посійте неодмінно, а тим часом знайомтесь з її властивостями і рецептами.
Рукола, багато хто вважає її підвидом гірчиці садової (Eruca sativa, Eruca vesicaria subsp. sativa), належить до родини Хрестоцвіті (Капустяні) і має всі дуже цінні якості цієї родини. Її можна називати лікарською, бо має сечогінну, проносну, стимулюючу, тонізуючу, антиоксидантну, протиракову дію, поліпшує роботу травного тракту.
Але і звичайні поживні, навіть хочеться сказати живильні якості — на висоті. Рукола є дуже хорошим джерелом вітамінів: каротиноїдів (основним є лютеїн), вітамінів Е, С, K (денна норма в 100 г), тіаміну, рибофлавіну, ніацину, вітаміну B6 (піридоксин), пантотенової кислоти, фолієвої кислоти (чверть денної норми). Багато різних мінералів: кальцію, калію, магнію, марганцю, заліза — до 15% денної норми кожного; фосфору, міді, цинку, натрію — до 5%. Звичайно, є волокна (клітковина) — 1,6 г; цукри — 2 г; білки— 2,5 г. А насіння дуже багате на олію.
Рукола має гострий, з гірчинкою смак, трохи терпкий. Тому її зазвичай не їдять окремо; в салатах додають до іншої зелені чи овочів, щоб отримати збалансований смак; готують із неї приправи до страв: песто чи соуси. Листя чудово поєднуються з макаронами, піцою чи різотто.
