В латинському імені шавлії лікарської Salvia officinalis записана сама суть цієї рослини: її цілюща природа і довга історія служіння людині. Обидві назви — родова і видова — походять від слів, що означають лікування. Salvia буквально перекладається як «та, що лікує, рятівниця» і походить від латинського дієслова salvare, що означає «рятувати, зцілювати». Оfficinalisперекладається як «лікарський, аптечний» — у середньовічній ботанічній номенклатурі цим словом позначали рослини, визнані аптекарськими.
Давні греки вважали шавлію «травою ясного розуму». У давньоримських текстах її називали «sacra herba» — «священна трава»; її використовували для очищення, лікування, захисту від злих духів. У монастирських садах Європи вона входила до чотирьох головних лікарських трав разом із м’ятою, розмарином і чебрецем.
Шавлія зовні дещо нагадує лаванду і розмарин. Це напівкущова багаторічна рослина з дерев’янистими прямими чотиригранними сірувато-зеленим стеблами 30–60 см заввишки. Верхня поверхня листя сіро-зелена, нижня — сріблясто-сіра через дрібні волоски. Квіти дрібні, завдовжки 2-3 см, двогубі, фіолетово-блакитні або бузкові, зрідка рожеві або білі, зібрані у колосоподібні суцвіття. Цвіте у травні–липні.
Завдяки великому вмісту ефірних олій всі частини рослини мають сильний запах: теплий, камфорний, з гіркувато-пряним відтінком, заспокійливий, але водночас свіжий. У парфумерії його класифікують як трав’яний, деревний, бальзамічний. Основні компоненти ефірної олії: 1,8-цинеол, туйон, камфора, борнеол, ліналіол, цедрен, пінен, тимол. Через вміст туйону ефірна олія є токсичною у випадках передозування. Тому тривале використання шавлії як трав'яного чаю вважається ризикованим. Туйон також міститься у пижмі, полину, через що їх теж треба застосовувати обережно.
Інші важливі речовині у складі — це дубильні сполуки, тритерпенові кислоти (урсолова і олеанолова), дитерпени, смолисті речовини, гіркоти, флавоноїди (найбільше розмаринової кислоти), кумарин ескулетин.
Заготовляти шавлію треба вранці (після висихання роси) у період бутонізації або під час цвітіння, можна і восени до заморозків.Не зрізайте на рослині більше ніж 1/3 пагонів одночасно, щоб не послабити кущ — тоді за сезон можна буде провести заготівлю 2-3 рази.
Сушити найкраще у темному провітрюваному місці або в сушарці за температури 35–50°C. Після сушки стебла обмолочують, залишаючи лише листя. Листя іноді застосовують і свіжим. Можна щойно зібране листя зберігати у холодильнику та заморожувати.
Шавлія має в’яжучу, протизапальну, дезінфікуючу, відхаркувальну дію, зменшує потовиділення, підвищує секреторну функцію шлунково-кишкового тракту, лікує сечовий міхур.
Вона помічна тим людям, у яких є гіпергідроз: які потіють і влітку, і взимку, а також жінкам під час клімаксу, які теж дуже потіють і не знають, чим собі допомогти. А допомагати треба шавлією — вона знімає потіння. І допомагає від припливів жару, нервозності, безсоння, зниження настрою в період менопаузи. Клінічні дослідження підтверджують зменшення частоти та інтенсивності припливів у жінок у менопаузі в разі вживання шавлії. Ці ефекти пояснюються естрогеноподібними властивостями фенольних компонентів (розмаринової кислоти та флавоноїдів), які впливають на терморегуляцію та потовиділення, та впливом шавлії на вегетативну нервову систему.
Шавлія покращує настрій і концентрацію, що дуже потрібно в період гормональної перебудови: екстракти шавлії або ефірні олії тимчасово покращують пам’ять і розумові здібності у здорових людей та пацієнтів із легкою деменцією.
Жіночий настій
1 ч. л. шавлії залити склянкою окропу, настояти 10–15 хв., випити за день. Можна присмачити лимоном, медом. Пити 11 днів. Курс повторяти тричі на рік.
Якщо мета зменшити пітливість, припливи під час клімаксу, нервозність, то, ймовірно, краще буде діяти спиртова настоянка, бо в ній більше ефірних олій. Її можна вживати як заміну настою, чаю при всіх захворюваннях, які лікуються шавлією.
Спиртова настоянка шавлії
10 г сировини залити 100 г горілки, настояти 10–14 діб. Пити по 5 крапель 4 рази на день.
Шавлія традиційно вважалася засобом для активації овуляції, регуляції менструального циклу. Для цього пили настій шавлії від менструації до овуляції (1–2 ч. л. листя на склянку води, пити 1–2 рази на день). Деякі компоненти можуть стимулювати менструацію, тому вживати шавлію ризиковано при вагітності чи гормональних порушеннях.
Я хочу порадити жінкам, які хочуть завагітніти брати насіння шавлії: 1 ч. л. подрібненого насіння на склянку окропу, настояти і пити по десертній ложці 3-4 рази на день.
Чоловіки також можуть пити настої із листочків шавлії, щоб бути плідними. Жінки у разі молочниці спринцюються шавлією, адже вона має дезінфікуючий ефект. Антимікробна й протигрибкова дія обумовлена передусім ефірними оліями та рослинним антибіотиком сальвіном.
Отже, шавлія має бути в аптечці у кожної жінки!
Шавлія лікує запалення шлунка з пониженою кислотністю, виразку шлунка, 12-палої кишки — не в стадії загострення! За підвищеної кислотності, гастриту з ерозіями або в разі виразкивона може посилити подразнення! Якщо низька кислотність супроводжується атрофічним гастритом або подразненою слизовою, шавлія через дубильні речовини може бути занадто в’яжучою, викликаючи сухість у роті чи печію. Тому її краще застосовувати короткими курсами або в комбінаціях із м’якшими рослинами (ромашка, меліса, фенхель).
Її ефірні олії, гіркі і дубильні сполуки підвищують секрецію травних соків (покращують травлення, прибирають відчуття тяжкості в шлунку) і покращують стан слизової шлунка, а також стимулюють апетит — через легку подразнювальну дію на рецептори язика й слизової шлунка. Ця дія схожа на дію полину, золототисячника чи м’яти.
Шавлія також зменшує газоутворення і спазми, а її антимікробна активність допомагає від дисбіозу, бродильних процесів у кишківнику, легких ентеритів.
В разі слабкого травлення настій шавлії треба пити по третині — пів склянки 2–3 рази на день за 20–30 хв. до їди.
Для стимуляції травлення добре робити суміш трав: шавлія + м’ята + звіробій (1:1:1) —1 ст. л. суміші на 300 мл води, настояти, пити по пів склянки перед їдою. За низької кислотності для покращення апетиту і секреції шлункового соку: шавлія + золототисячник + корінь аїру (1:1:1), настоювати як чай. Від спазмів, метеоризму: шавлія + фенхель + ромашка (1:1:1) —пити після їди.
Шавлія також знімає запалення в ротовій порожні(виразки, гінгівіти, парадонтоз, кровоточивість), запалення горла(ларингіти і фарингіти),у випадку ангіни з помірними симптомами використовується як допоміжний засіб. Одне з традиційних використань шавлії — від кашлю, запалення дихальних шляхів. Ефірні олії пом’якшують кашель, мають антисептичну і легку відхаркувальну дію; флавоноїди та дубильні речовини зменшують запалення, «підсушують» надмірну вологу, пом’якшують подразнення; розмаринова кислота знижує запальні реакції у бронхах. Коли кашель сухий, шавлія діє як м’який антисептик і протизапальний засіб, але не є потужним відхаркувальним препаратом, тому для відходження мокроти її краще комбінувати з материнкою, подорожником, коренем алтеї, липою. Щоб пом’якшити кашель, дезінфікувати дихальні шляхи, корисні інгаляції: 1 ст. л. шавлії на 0,5 л окропу, дихати парою 5–7 хв.
Полоскання при запаленні рота (антисептичне)
Взяти 1 ст. л. сушеного листя на 250–300 мл окропу, настоювати 15–20 хв., процідити; полоскати 3–4 рази на день 3-7 днів.
Чай-настій від болю в горлі, як тонік для рота
1–2 ч. л. сушеного листя на 250 мл окропу, настоювати 10–15 хв., процідити. Полоскати рот 3–4 рази на день або пити по пів склянки при загальному нездужанні.
Полоскання рота знищує небажані бактерії ротової порожнини, освіжає подих, допомагає позбутися поганого запаху з рота. Зовні з шавлії також роблять примочки, компреси, ванни та ванночки, які усувають шкірні подразнення, запалення, гоять, тонізують, знезаражують.
Та яка б корисна шавлія не була, і вона має свої застереження.Її не варто вживати більше 3–4 тижнів через вміст туйону, який у високих дозах може викликати судоми, збудливість. Не бажана шавлія вагітним (може викликати скорочення матки), жінкам, що годують (пригнічує лактацію), хворим на епілепсію (може спричиняти судоми). Не можна її вживати при нефриті, нефрозі (ефірні олії подразнюють нирки), гіпертонії, після гормональної терапії або при естроген-залежних пухлинах. Ефірні олії можуть спровокувати бронхоспазм або алергічну реакцію, тому інгаляції з шавлією в разі бронхіальної астми не рекомендуються.
