Вірус Епштейна-Барр (далі — ВЕБ) — це різновид герпесвірусу, відкритий у 1964 році. Вважається, що ним заражені до 80-95% населення. Хтось може не знати і не помічати, що має в собі цей вірус, а в когось він призведе до розвитку синдрому хронічної втоми чи навіть раку.
Відомо понад 100 герпесвірусів, 8 з яких здатні уражати людський організм. Герпесвірус 4 типу, або вірус Епштейна—Барр, пов’язують з виникненням інфекційного мононуклеозу, енцефаліту, міокардиту, гепатиту, артриту. Є підозра, що він також спричиняє рак носоглотки, лімфоми, рак шлунка, лімфогранулематоз, множинний склероз. Треба зауважити, що всі ці недуги мають цілий комплекс причин. Але вірус Епштейна—Барр є однією зі складових цього комплексу, так званим «причинним агентом».
Вірус поширений тільки серед людей, передається зі слиною (необхідний близький контакт, як-от поцілунок, пиття з однієї склянки), з генітальними виділеннями, через препарати крові, при пересадці органів. До 20% інфікованих людей постійно або періодично виділяють вірус зі слиною. Віруси знаходять також у крові, сечі, фекаліях, інших секретах тканин організму.
При зараженні ВЕБ викликає комплекс симптомів: від гострих (у вигляді інфекційного мононуклеозу) до помірних, хронічних, довготривалих.
Початкове розмноження вірусу відбувається в слизовій оболонці ротоглотки, надалі він інфікує В-лімфоцити, з якими поширюється по всьому організму. Частина заражених лімфоцитів знищується імунною системою, частина «залягає» в лімфовузлах. Заражені В-лімфоцити стимулюють проліферацію Т-лімфоцитів, разом вони призводять до збільшення лімфатичних вузлів, мигдаликів, селезінки та печінки.
В подальшому ВЕБ залишається в організмі в латентній формі в В-лімфоцитах та епітелії ротової порожнини. Періодично віруси реактивуються. У людей з сильною імунною системою це проходить непомітно, оскільки придушується імунними механізмами, у людей зі слабкою — може викликати цілу низку хвороб.
ВЕБ сприяє розвитку інфекційних і злоякісних процесів, оскільки пригнічує Т-клітинний імунітет, порушує систему противірусного захисту; спричиняє синдром хронічної втоми інфекційного ґенезу, є ймовірною причиною розвитку деяких видів раку, зокрема, лімфоми, назофарингеальної карциноми, раку шлунка. Вірус також приймає участь в розвитку енцефаліту новонароджених, інтерстиціальної пневмонії, множинного склерозу, системного червоного вовчака, ревматоїдного артриту, дерматоміозиту, ювенільного ідіопатичного артриту, запалення кишківника, целіакії, діабету I типу, гепатиту тощо. Пошук взаємозв’язку між вірусом та іншими хворобами триває.
Вірус Епштейна—Барр викликає гостру хворобу — інфекційний мононуклеоз (ще одним чинником мононуклеозу є цитомегаловірус — вірус герпесу 6 типу). Хворі скаржаться на температуру до 38-39°С, головний біль, закладення носу, неприємні відчуття у горлі, пітливість, збільшення лімфатичних вузлів, печінки і селезінки. Уражається слизова оболонка нижньої носової раковини, входу в носову частину глотки, розвивається фарингіт і тонзиліт. Шийні лімфатичні вузли збільшуються до 1-3 см. Одночасно може бути збільшення пахових і пахвинних лімфатичних вузлів, рідше — бронхолегеневих, середостінних і брижових.
Хронічне протікання активної інфекції проявляється слабкістю, закладеністю носа, фарингітом, головним болем, болем у м’язах та іншими симптомами.
Майже все населення (біля 90%) заражене одночасно кількома типами герпесвірусів. Джерелом зараження є хвора людина. Профілактика полягає, насамперед, у зміцненні імунітету. На сьогодні не існує ліків, які б остаточно знищували віруси герпесу в організмі людини. Існуючі ліки пригнічують розмноження вірусів і таким чином послаблюють їхню дію.
Якщо вже людина інфікувалася, вірус залишиться в клітинах назавжди — в «сплячому» стані або потихеньку розмножуючись. «Потихеньку» — тому що наш імунітет вчасно реагує і знешкоджує віруси.
Для загалом здорової людини герпес не є небезпечним, з ним живуть десятиліттями і навіть не здогадуються про це. Герпес є опортуністичною інфекцією. Це означає, що вірус починає масово розмножуватись і шкодити людині тільки за ослабленого імунітету. Починається ланцюгова реакція — розмножуючись і викликаючи різні захворювання, він значно ослаблює імунітет, що дає йому ще більше шансів шкодити. Тому герпес треба лікувати якнайшвидше — за перших проявів. Найперші заходи — підсилення імунітету і лікування наявних гострих та хронічних хвороб.
З народних засобів добре лікує герпес парило звичайне. Відомим потужним імуномодулятором є ехінацея пурпурова.
Настоянка ехінацеї пурпурової
Подрібнений корінь залити горілкою у співвідношенні 1:10, настоювати 10-15 днів і приймати по 20-30 крапель тричі на день. Курс лікування 10 днів, місяць перерви і продовжити лікування.
Пижмо звичайне (вагітним вживати не можна!) здавна відоме як противірусний і протизапальний засіб. Вчені Великобританії та Іспанії дослідили і підтвердили протигерпесну дію рослини.
Настоянка пижма звичайного
50 г суцвіть пижма залити 200 мл мускатного вина, настоювати 8 днів. Приймати по 2 ст. л. вранці і в обід після вживання їжі.
Останнім часом все частіше визначають зараження вірусом Епштейна—Барр дорослих і дітей. Люди налякані тим, що хвороба невиліковна. Дійсно, офіційна медицина ефективного лікування проти ВЕБ запропонувати не може, так само, як і вакцини. Народна медицина допомагає організму придушити вірус, застосовуючи комплексний підхід, заснований на загальному оздоровленні людини. Завдяки засобам з рослин маємо чудові результати.
В комплексному лікуванні поєднуємо ГЕПАХОЛ-2, ЛІМФОГРАН, СИСТЕМЛІК, через 5-10 хвилин — ВІРУСАН, МИГДАЛІК, ЛАРИНГАН, дітям додаємо ІМУНАТ, дорослим з огляду на їхній стан — УРОСЕПТ або ГЕМОСАН.
За роки практики побачила, що організм сам справляється з вірусами, якщо здорові основні кровотворні органи. Треба тільки допомогти йому. Для цього радимо застосовувати фітокомпозицію ЛЕЙКОЛІК.
Носіям вірусу треба вести здоровий спосіб життя, уникати фізичного і психологічного перенапруження, достатньо спати, відпочивати, повноцінно харчуватись, застосовувати профілактику, вчасно лікувати хвороби. За таких умов імунна система буде тримати вірус під контролем і він не зможе завдати відчутної шкоди організму.
