Вітаю вас із Зеленими Святами, Зеленою неділею, Трійцею! Закохана я в це свято! Бачу в ньому єднання Бога отця, Бога сина і Бога духа з нашою величною, цілющою природою, яку сам Бог створив і послав на землю. Саме природа споконвіку оберігає людину від холоду, голоду і різних хвороб.
Запам'яталась Трійця назавжди: від раннього дитинства — і на все життя. Ніколи не зникне в моїй уяві, в моїй душі, в моєму серці.
Я з Трійці виросла,
із Трійці —
Там де клечалась наша хата.
І скупана у материнці,
Просила я у Бога-Трійці
Трійзілля на Зелені Свята.
Це свято — величне, свято розквіту і живосилля природи, поєднання божественної, духовної її сутності з матеріальними, земними проявами. Цього року воно припадає на 8 червня.
У кожному селі, у кожній області святкують його по-різному. Та обов’язково йдуть до природи, аби вклонитися зелу, яке Бог послав на землю.
За віки склалося багато традицій, обрядів і дійств, які пов’язують із Зеленими Святами. Одне з них — заготівля лікарських трав. Вдосвіта у п’ятницю жінки йшли до лісу по цілюще зело. В цей день природа наділяла його могутньою цілющою силою. Хто оберемками, а хто по кілька, по одній рослині приносили до хати.
В «клечану суботу» материнкою, полином, чебрецем, лепехою прикрашали світлицю, лепехою ще й притрушували долівку. А надвечір галузками клену, липи, ясена оздоблювали обійстя, ворота, тини, хлів. По глухих кутках встромляли осикове гілля — «щоб відьми не заходили».
На водойми та в жито на Трійцю не ходили, бо русалки залоскочуть. Та добрі душі-лади з лісу не чинили зла. Тому дівчата збирали там квіти і плели віночки — обереги від русалок. З вінками пов’язана відома традиція ворожіння, коли їх пускали за водою, аби дізнатись, чи вийде їхня власниця заміж.
Колись і поминальний день справляли не після Великоднього тижня, а саме на Трійцю. Ця традиція деінде збереглася і донині. Десь вшановують предків в суботу чи понеділок. А «Зелена субота» (перша по Трійці) відома як «вечеря для дідів», «баби», «поминки», «зелені діди» — коли живі звертались до охоронців свого роду, приносили їм жертви, поминали, переповідали родинні новини… Вірили, що з першим дощиком в суботу, чи в неділю приходять з планети Оріон на Землю душі померлих і стають оберегами, дбають, щоб родило жито, пшениця, всяка пашниця, щоб був достаток, добробут, щоб люди були здорові. Саме на Трійцю вшановували душі тих, кого поховали нехрещеними, утоплеників, самогубців, тих, хто безвісті загинув на війні чи в чужих краях.
Звітували в цей день про те, чи виконали свій обов'язок перед пращурами, щоби вони були задоволені. Чи правильно живемо на світі білому, чи творимо добро, чи дотримуємось традицій, чи співаємо тих пісень, які співали наші діди-прадіди?
А яка чудова традиція ставити на Трійцю уквітчаний хрест! Так робили навіть за радянських часів у моєму рідному селі на Чернігівщині. Хрест рубали, спалювали, а він виростав десь в іншому кутку, на іншому перехресті. Навіть коли у війну все село було спалене — тільки шість хат німці не помітили і лишилося в них кілька людей — хрест якимось чином виростав на перехресті біля «шестихатки».
Хлопці приносили з лісу жертовну сосну — яка найкраща була. А дівчата обвивали її вінками, найкрасивішими квітами. На перехресті викопували яму і ставили хрест так, щоби він зустрів перші промені сонця. Отой ромб нагадував нам про планету Оріон, куди за переказами полинули душі праведних людей...
На «клечаний понеділок» гуртом обходили поля, «щоб град не побив посіви та засуха не випалила збіжжя». Якщо переважно дівчата водили «Куста» в неділю, на третій день Трійці найудатливішу красуню наряджали в «Тополю» чи «Вербу». Цього ж дня в селах також освячували криниці.
І аромат на Трійцю пам’ятаю — якийсь особливо духм'яний, приємний. Бо не обходиться свято без пахурки, пахучої лепехи — її ще косач називають, або аїр.
Це зілля колись давним-давно принесли татари до наших водойм, аби убезпечити себе та своїх коней від різних захворювань. Прижилось «татарське зілля» в українській землі, стало нам рідним і рятує тепер від багатьох захворювань.
Встеляємо духмяним листям долівку на Зелені Свята, ходимо босоніж по ньому. А воно ж пахне, виганяючи із домівки всю злу силу! Не встоїть ані нечисть, ані хвороби перед таким приємним, розкішним, цілющим запахом! Травлення аїр налагодить, запалення та біль втамує, жінок полікує, знервованих заспокоїть, зір, пам’ять та слух покращить, зуби від пародонтозу порятує, кашель полікує.
А на підвіконня покладемо запашний любисток. Хоч ім’я в нього чоловіче — це «споконвіку жіноча трава». Бачила з дитинства як сходив любисток, як виростав, давав силу і наснагу. Купали в любистку дітей, а дівчата мили ним коси, щоб були гарними, духмяними — мали неперевершену вроду.
А до любистку додаємо м'яту. Дуже цілюща рослина! Усуває різні запальні процеси, пахне так, що очищається мозок і просвітлюється розум.
І материнку не можна забути! Назва промовляє сама за себе: передусім жіноча рослина, а також поліпшує травлення, лікує печінку та легені, заспокоює, знімає біль і запалення, шкіру почистить від наривів та висипки, лупу з волосся прибере.
Дуже шанують на Трійцю чебрець: він духмяний, лікує нашкірні захворювання, пом’якшує кашель, оздоровлює легені. Полюбляють його бджілки — летять далеко-далеко аби взяти нектар із чебрецю, і мед виходить запашним і цілющим. Полинові галузкитеж неймовірно пахучі та цілющі.
Запримітила я, що всі традиційні для Трійці трави тонізують людину і разом з тим заспокоюють. Аїр, полин, любисток, материнка, чебрець, м'ята мають схожі властивості, покращують загальний стан, насамперед роботу шлунка, травлення. Бо і шлях до серця чоловіка пролягає через шлунок, і дитина, якщо не має апетиту, стає кволою, хворобливою, кашляє. І жінці як працювати, діточок ростити й господарство доглядати, якщо травлення погане? Всі ці трави ще й добре виганяють паразитів з організму, пахучі ефірні олії пригнічують хвороботворні віруси та бактерії, захищаючи від пошестей.
Фіалку триколірну також не забудемо, адже це емблема Трійці. І лікує застуду та грип, бронхіт і кашлюк, хвороби сечостатевої і травної системи. А яка вона помічна від усіх так званих нашкірних хвороб — свербежу, кропивниці, фурункулів, вугрів, псореазу, екземи, герпесної та гноячкової висипки! Просто знахідка для дерматологів! Фіалка запашна теж лікує багато захворювань, особливо легеневі, рятує людей від таких тяжкого бронхіту, бронхіальної астми.
Ми з Трійці виросли! І наші діти, наші онуки-правнуки теж мають знати й пам’ятати про це велике Зелене Свято, жити в гармонії з природою, аби бути здоровими і щасливими.
Наталя ЗЕМНА
