Алое (Aloe) — це рід сукулентних (таких, що можуть накопичувати воду) рослин з Африки, Мадагаскару та Аравійського півострова. Вони настільки легко розмножуються вегетативно, невимогливі, та ще й гарні, що поширились на кількох континентах, в оселях та оранжереях. Цілком може бути, що й на вашому підвіконні ростуть одразу кілька видів алое або лише один, але якийсь «не такий». То які з них можна брати і чи всі вони мають лікувальну дію?
Всі алое схожі за складом, але не в усьому. Тому з лікувальною метою, принаймні офіційно, використовують лише 5-7 з них.
Першим алое, який почали застосовувати в Європі було алое справжнє, або барбаденське (Aloevera). Слово aloe з арабської мови, означає «гірка речовина»; vera з латини перекладається як «справжня». Росте кущем на сильно вкороченому стеблі, дає бічні пагони. Листки довгі й широкі, сірувато-зелені, іноді з білими цятками. На прямому квітконосі виростають жовті квіти завдовжки до 3 см.
Алое деревоподібне (Aloe arborescens), столітник, має високе дерев’янисте кільчасте стебло, зелені з блакитним відтінком листки; квіти помаранчево-червоні на високому квітконосі. В Європі відоме з 1700 року. Його сік, як і сік справжнього алое, сприяє загоєнню шкіри. Всередину вживають для покращення ліпідного профілю та зниження рівня глюкози в крові в разі діабету. Ці позитивні ефекти пов’язані з наявністю полісахаридів, антрахінонів, глікозидів, лектинів.
Про цілющі властивості цих двох видів ми вже розповідали.
Алое плямисте(Aloe maculata), популярна кімнатна рослина, росте без стебла або з коротким стеблом, має щільні розетки листя. Колір листя синювато-зелений або (на сонці) коричневий, є довгасті тьмяно-білі плями на верхній частині. Суцвіття з червоних чи жовтуватих квітів розташовані на верхівках розгалуженого квітконоса.
Алое плямисте містить сапоніни, тож африканці передусім використовують його як мило та шампунь, але й для лікування також. Якщо маєте таку рослинку вдома, можете додати 10% соку до шампуню, щоб підживити волосся. Сік можна використовувати і як пом’якшувач тканин при пранні, він не залишає слідів на одязі. На відміну від інших алое, чистий гель цього виду викликає подразнення шкіри. Відрізняється від близьких видів і тим, що містить мало алоїну, тому його, попередньо відваривши, щоб зменшити гіркоту, можна додавати до їжі і напоїв.
Алое залізне (Aloe ferox) мешканціПівденної Африки використовують для лікування артриту, раку шкіри, опіків, екземи, псоріазу. Рослина містить багато слизу, який сприяє травленню, та загалом більше, ніж алое справжнє та деревовоподібне, складових з лікувальною дією. В ньому токсичний алоїн знаходиться лише під шкіркою і його можна легко відокремити від гелю, тому гель не потрібно очищати.Цей вид росте лише в Африці, але препарати з нього продаються по всьому світу і дуже популярні.
Хоч представники роду Aloe демонструють видатні лікувальні властивості, ще раз нагадуємо про обережність, суворе дозування та обмежений термін застосування цієї рослини.
Використання неочищених соку чи екстракту листя заборонені дітям молодше 12 років, вагітним, мамам, що годують грудьми, хворим на запальні захворювання кишківника, захворювання печінки і нирок.
Алое може викликати спазми в животі й діарею; алергію, особливо при закрапуванні в ніс, подразнення шкіри. Прийом 1 г сабуру в день упродовж кількох днів може спричинити гостру ниркову недостатність і навіть бути смертельним. Алоїн при тривалому використанні викликає анемію з низькою кількістю еритроцитів, збільшення печінкових ферментів, подекуди гострий гепатит. Тому неочищені від алоїну препарати, а такими є всі, що ми готуємо самі, можна приймати лише короткими курсами.
На фото: алое залізне (Aloe ferox).
