Тривога з приводу можливого застосування агресором ядерної зброї або «брудної бомби», загроза теракту на захопленій Запорізький АС чи обстрілу атомних станцій на підконтрольній території змушує людей цікавитись наслідками цих подій для нашого здоров’я. Знання щодо ролі йоду в нашому організмі точно зайвими не будуть.
Кількість йоду в нашому тілі мізерна — 25-30 (до 50) мг, та без цієї третини грама людина жити не може. А три грами йоду вже загрожують життю, його пари можуть уражати дихальні шляхи, спричинити напади кашлю, біль у грудях та голові. Навіть медичним йодом можна обпекти шкіру, а концентрований розчин здатен спричинити опіки стравоходу, шлунку, надає темно-бурого кольору слизовим.
Найбільше йоду концентрується в щитовидній залозі (6-15 мг), решта у м’язах, шлунку, слинних і молочних залозах. Йод добре проходить крізь плаценту.
Насамперед йод є складником гормонів щитовидної залози: трийодтироніна (Т3) і тироксина (Т4), які регулюють безліч процесів, котрі впливають на швидкість обміну речовин в організмі. Всмоктавшись з кишківника, йод з кров’ю потрапляє у фолікули залози, там окислюється до молекулярного йоду, з’єднується з амінокислотою тирозином та білком тиреоглобуліном. Тирозин з чотирма атомами йоду це і є Т4, а з трьома — Т3. Т4 виробляється у 10-20 разів більше, ніж Т3.
Транспортні білки доправляють гормони до органів і вивільняють там, де це необхідно. Вивільнення йоду відбувається у периферичних тканинах і гіпофізі; йод знову потрапляє в кров, і цикл продовжується. Він виводиться з організму нирками (70-80%), через травний тракт, молочні, потові залози, бронхи.
За нестачі йоду людина стає млявою, відчуває хронічну втому, тривожність, підвищується тиск, випадає волосся, цілими жмутками залишаючись на гребінці, затримується вода в тканинах (набрякають спершу руки, далі ноги, обличчя). Якщо у вас тривала, хай навіть незначна, анемія, перевірте, крім заліза, вітаміну В12 і фолієвої кислоти, ще й рівень в крові тиреоїдних гормонів — головна причина анемії може бути саме в цьому. У дітей розвивається кретинізм, у дорослих — ендемічний зоб, гіпотиреоз (мікседема). Нестача йоду під час вагітності призводить до вад розвитку плоду, викиднів. Водночас гіпофіз змушує щитовидну залозу виробляти більше гормонів, від чого її розміри збільшуються.
Надлишок йоду — йодизм — веде до гіперфункції щитовидної залози, порушення роботи нирок, дратівливості, м'язової слабкості, схуднення, набряку слизових оболонок, безсоння, тремору, вітиліго. З'являється пітливість, слинотеча, сльозотеча, нежить, бронхіт, біль у серці, частий пульс, може підвищитись температура, з’явитись блювота і пронос.
Вживання йоду у надвеликих дозах (понад 1 000 або до 6000 мкг на добу) може, навпаки, пригнічувати синтез тиреотропного і тиреоїдних гормонів, провокуючи зоб і гіпотиреоз. За таким принципом зворотної дії лікують гіперфункцію щитовидної залози.
Протипухлинна дія йоду. За деякими дослідженнями, йод вбиває ракові клітини і збільшує опірність організму до злоякісних новоутворень, припиняючи розвиток пухлин молочної залози і простати.
Для дорослого нормою денного споживання йоду вважається 150-300 мкг. Японці, що їдять дуже багато морепродуктів, вживають приблизно по 1300 мкг щоденно! Саме із цим деякі вчені пов’язують низький рівень захворюваності на зоб, рак молочної залози (співвідношення у Японії та США 1:6) та мастопатію. Зв'язок раку молочної залози з «йодним» раціоном підтверджує те, що ризик для японок, які народилися і живуть за межами Японії не менший, ніж для інших.
Данські вчені зробили висновок, що надлишок тиреоїдних гормонів підвищує ризик пухлин молочної залози на 11%, а нестача — знижує на 6%. Пояснюють це тим, що дія тиреоїдних гормонів на молочну залозу подібна до дії естрогенів, надлишок яких часто спричиняє її пухлини.
Лікування йодом фіброзно-кістозної мастопатії. У 60-х роках минулого століття це робили 0,25% розчином йодиду калію. Вважали, що так підтримується нормальний рівень тиреоїдних гормонів. Були також гіпотези, що йод певним чином захищає від естрогенів молочну залозу.
Характерно, що майже у 80% жінок з різними формами мастопатії виявляють і патології щитовидної залози. Встановлено також, що рівень тиреоїдних гормонів в кістах молочної залози вищий, ніж у плазмі крові, тобто вони там концентруються. При лікуванні йодом майже в усіх хворих зникає або суттєво зменшується біль у молочних залозах, зменшується доля фіброзної тканини і кіст.
Не дивно, що у минулому столітті мастопатію називали «грудною істерією», вважаючи, що підвищений вміст тиреоїдних гормонів (та «істеричні» прояви, що супроводжують цей гормональній збій) сприяє розвитку захворювання. Тому і призначали тривале лікування йодом у великих дозах, щоб перенасичення сприяло зниженню активності щитовидної залози. Проте, за іншими дослідженнями, майже утричі збільшується ризик захворіти на мастопатію при гіпотиреозі. Можливо, будь-які розлади функції щитовидної залози сприяють розвитку мастопатії, а для здоров’я необхідні нормальний гормональний баланс і достатня кількість йоду. Напевне, варто, за прикладом японок, вживати більше їжі, багатої на йод, і не зупинятись на цифрі 150 мкг — адже це лише мінімум, необхідний нам щодня!
Застосування йоду в медицині. Досить популярна відхаркувальна дія йоду. Наприклад розчином Люголя та іншими препаратами йодиду калію лікують астму, хронічний бронхіт, емфізему. Йод, виділяючись через слизову бронхів, викликає її гіперемію (розбухання), сприяючи розрідженню мокроти (зокрема, внаслідок збільшення води в секреті), посилює функцію мерехтливого епітелію. Йодид калію ефективний також при вузловатій еритемі та грибкових інфекціях. Цілковита ремісія вогнищ відбувається за 10-14 днів.
Оскільки гормони щитовидної залози регулюють білковий і ліпідний обмін, йод застосовують при лікуванні атеросклерозу для зменшення холестерину в крові. Він також сприяє розрідженню крові.
Відомий йод своєю протизапальною, бактерицидною, протигрибковою та противірусною дією — він ефективний при багатьох інфекційних ураженнях шкіри та слизових оболонок. Окрім великого спектру «звичайних» бактерій, дієвий навіть проти хламідій, вірусів герпесу та вітряної віспи. Традиційно розчини йоду з гліцерином використовують при запальних процесах глотки та гортані — ларингіті, тонзиліті, фарингіті. Наприклад, при гнійному запаленні мигдалики промивають розчином Люголя — це ефективніше й безпечніше, ніж вживати антибіотики.
Це далеко не вичерпний перелік функцій йоду в нашому організмі. Але і цих знань достатньо, щоб ви з особливою увагою ставились до таких важливих мікрограмів у нашому щоденному раціоні.
