Першими людьми, які їли помідори були аборигени Центральної і Південної Америки. Їм ми завдячуємо можливості смакувати цією ягодою. Вони не лише одомашнили томат, але й задовго до того, як європейці-завойовники примандрували до Південної Америки, вивели багато сортів: зелені, червоні, жовті, великі, маленькі, довгасті, солодкі.
Ацтеки називали їх «томатль» («густа, жирна вода»). На їхніх ринках у великому різноманітті продавались не лише свіжі помідори, а й страви з них: безліч соусів, смажені та варені, де томати поєднували з квасолею, кабачками, насінням кабачків, перцями, грибами, авокадо, різними травами.
На початку XVI ст. конкістадори завезли насіння томатів в Європу, на Карибські острови, Філіппіни, звідки вони «пішли» далі в Азію.
В Європі їх спочатку вирощували як екзотичну рослину, використовували для прикрашання столу. Їсти побоювалися — як родича отруйних пасльонових: мандрагори та беладони. Вважалось, що люди, які їли томати, помирали від них. І таке траплялось, але винним був олов’яний посуд з високим вмістом свинцю: кислоти томатів взаємодіяли з цим металом, свинець потрапляв в страву і з часом призводив до смерті.
Італійці, іспанці, євреї були серед перших, хто у ХVII та XVIII ст. почав готувати страви з помідорами. У середині XIX ст. північно-американці вже консервували помідори, готували з них суп і навіть виготовили ліки. Це були таблетки, що містили витяжку з рослини з високим вмістом томатину, алкалоїду томатів. Вважалось, що томатин добре діє на жовчотворні органи і є протиотрутою від ртуті. Американець Лівінгстон вивів в ті часи до 20 сортів томатів!
В Європі популярності томатів посприяли неаполітанці, які у 1880-х роках винайшли піцу. На початку ХХ ст. в Німеччині готували супи, салати і соуси з ними, в Австрії в цей же час вони з’явились на ринках, але були рідкістю аж до 1950-х років!
Достеменно відомо, що в Криму томати почали вирощувати у XVIII столітті. Вони потрапили до нас від турків і татар через порти Криму, Одеси, Херсона. В першій половині ХІХ ст. помідори вирощували довкола міст: Одеси, Херсона, Миколаєва, Києва та інших. Наприкінці ХІХ ст. вони поширилися майже по всій Україні.
Плід томату з ботанічної точки зору є ягодою, а сама рослина називається томат їстівний, Solanum lycopersicum, з родини Пасльонові. Томат дво- або багаторічник, але ми вирощуємо його як однорічну рослину.
На 90-95% томат — це вода. 100 г плодів дають нам лише 18-22 ккал, тому це прекрасна додача до їжі, для тих, хто прагне схуднути: створює об’єм у шлунку, живить вітамінами, втамовує спрагу і дає відчуття ситості завдяки клітковині. Загалом, чим більше овочів і фруктів у раціоні, тим простіше зберегти або досягти нормальної ваги і гарного стану здоров’я.
Містить 3% цукрів, 1,5% клітковини, 1-2,5% білка, жирів майже нема. Вітамінів є всіх потроху: 5% еквіваленту вітаміну А (бета-каротину) (відсотки від денної норми у 100 г); 4% лютеїну і зеаксантину; від 2 до 6% різних вітамінів групи В; 17% С; 4% Е; 8% К. Мінералів не багато: по 2-5% кальцію, калію, магнію, хрому, цинку, фосфору, марганцю, заліза; дуже мало натрію. Кальцію в сирому помідорі 12 мг на 100 г, а в сушеному 110 мг. Помідори можуть накопичувати досить багато йоду, але в Україні абсолютна більшість ґрунтів бідна на йод, тому розраховувати на будь-які місцеві овочі як на стабільне джерело йоду не варто.
В томатах є дуже багато різних органічних кислот: лимонна, яблучна, щавлева, бурштинова, гліколева, винна, фумарова, галактуронова, молочна. Особливістю томатів є наявність неорганічних кислот: фосфорної, сірчаної, соляної. Ймовірно, саме вони викликають підвищення кислотності шлункового соку.
Чим видатні томати, так це наявністю лікопіну (3,3 мг на 100 г) — пігменту з групи каротиноїдів, потужного антиоксиданту. Міститься також в шипшині, рожевому грейпфруті, кавунах, гострому червоному перці, папаї, хурмі, гарбузі, абрикосах. Найкраще засвоюється в присутності олії з термічно оброблених томатів: тушкованих, варених, соусів, пасти.
Люди з високим рівнем лікопіну в крові, завдяки його антиоксидантній дії, мають нижчий ризик раку (особливо раку простати) та серцево-судинних захворювань, у них краще працює імунна система. Чоловіки, які їли консервовані або варені помідори 5-6 разів на тиждень, мали на 28% менший ризик раку простати, ніж чоловіки, які не їли помідорів. Лікопін може запобігати пошкодженню шкіри сонцем і покращувати текстуру шкіри. Додатковий позитивний вплив на шкіру забезпечує вітамін С через його роль у синтезі колагену.
Кемпферол, ще один корисний складник томатів, має антиоксидантні та протизапальні властивості, є фітоестрогеном, стримує розвиток раку, пригнічує метастазування деяких видів раку, захищає від розвитку серцево-судинних та нейрозапальних захворювань.
Помідори корисні для людей з гіпертензією: вони знижують тиск і покращують роботу серцево-судинної системи. Калій (при низькому рівні натрію в томатах) та вітаміни групи В також позитивно впливають на судини, артеріальний тиск, відновлюють баланс рідини в організмі, сприяють нормальному скороченню м’язів, роботі нервової системи.
Загалом, з усіх причин томати дуже корисні в раціоні людей з порушенням метаболізму, обміну речовин, ожирінням.Свіжий сік поліпшує обмін та склад крові; значний вміст кислот сприяє активізації обміну речовин, підвищенню лужного резерву крові. При фурункульозі та інших важких чи системних хворобах є потреба у великій кількості вітаміну С. Цей вітамін підтримує синтез колагену, отже, стан шкіри, судин, сполучної тканини. А склянка свіжого соку містить половину денної норми вітаміну С і провітаміну А.
Томатний сік найкраще споживати в суміші з яблучним, гарбузовим, лимонним соками; добре поєднується з мускатним горіхом (на склянку соку додати дрібку (не більше 0,5 ч. л.) мускатного горіха. Для схуднення добре підходить комбінація соку петрушки, огірка і томату.
Для засвоєння провітаміну А (бета-каротину) потрібен жир, тому сік треба пити разом з їжею, яка містить жир або додавати його в сік. Вітамін А, до речі, ще й дуже потрібен дітям для росту, розмноження клітин, функціонування імунної системи.
Завдяки наявності каротину, зеаксантину, лютеїну, лікопіну томати є корисними для підтримання здоров’я очей, профілактики погіршення зору загалом і нічного зору зокрема. Помідор зменшує тиск в оці та покращує зір, тому ним раніше лікували глаукому, а також подагру: на склянку соку додавали 1 ст. л. меду, пили по 30-50 мл 3-4 рази на день.
У випадку нефропатії, закрепів, пов’язаних з хронічним колітом, треба їсти по 100-150 г свіжих помідорів 3 рази на день.
Споживання одного томату (або 1,5 ч. л. томатної пасти) щодня протягом 2 тижнів ефективне для подоланні гінгівіту, покращує нарощування тканин ясен при пародонтиті. Менша доза (пів томату або ж три чверті ч. л. пасти) не мали помітного ефекту.
Томати також корисні при тромбофлебіті нижніх кінцівок і варикозному розширенні вен, впливають на контроль рівня цукру в крові, допомагають позбутись безсоння та депресії.
А що ж з отрутою? Вся рослина містить томатин, токсичний глікоалкалоїд. Але в плодах, особливо стиглих, його мало. Не варто боятися навіть чері, сорту, котрий містить томатину деколи більше, ніж листя. Томатин погано поглинається в кров. В 12-палій кишці він зв’язується з холестеролом з іншої їжі, яка є в травному тракті, і ця нова сполука не всмоктується, а виводиться з організму. Отож, томати трохи зменшують засвоєння холестеролу з їжі! Ще вони містять безпечну для нас кількість соланіну, токсичного алкалоїду, який є в інших пасльонових.
Сухе листя томатів подекуди використовують як спецію і навіть як гарнір, нестиглі зелені томати смажать і квасять — це доказ того, що вони безпечні для нас. Проте зелень і плоди томату у значній кількості є токсичними для псів.
На жаль, томати часто забруднені пестицидами, адже вони дуже нестійкі до шкідників. Вирощуйте їх вдома, хто має для цього можливість!
Томати підвищують кислотність шлункового соку, тому їх не варто вживати людям з кислотним рефлюксом, печією. Вони взаємодіють з ліками для розрідження крові (варфарином).
Наостанок трохи розчаровуючої інформації. Докази щодо впливу томатів (лікопіну) на онкологічні, серцево-судинні захворювання, захист від УФ променів деякі вчені та організації не визнають переконливими і науково доведеними. Але щодо того, що помідори варто включати до складу збалансованої дієти, думка одностайна!
