«Дайте мені коротку відповідь, — просить пані Олена. — Що таке трихомоноз? Це глисти чи якісь інші паразити, і як з ними боротися?». Коротко розказати про трихомоноз не вийде: це паразитарне захворювання є найпоширенішим з тих, що передаються статевим шляхом; воно потребує більш розлогої розповіді.
Трихомоноз (трихомоніаз) — запальне паразитарне захворювання. Збудником є піхвова трихомонада Trichomonas vaginalis: одноклітинний організм із джгутиками, розміром з 0,02 мм; розмножується поділом клітини на дві. Інфікування відбувається під час статевого акту, під час пологів від матері до дитини і вкрай рідко через спільні предмети особистої гігієни.Презервативи зменшують, але не повністю запобігають передачі інфекції.
В піхві прикріплюються до епітелію та харчуються рештками тканин, розчиняючи їх ферментами, які виділяють назовні, але основною їжею є глікоген, який виробляє слизова піхви під впливом естрогену. Тому найбільш сприятливі умови для розвитку хвороби є в жінок репродуктивного віку — з високим рівнем естрогену. Маючи на собі рецептори до статевих гормонів, трихомонада впливає на гормональний баланс, чим може призводити до дисплазій статевих органів гормональної природи.
Живляться трихомонади й бактеріями, деякі з них здатні носити в собі неперетравленими. В такий спосіб трихомонади сприяють поширенню гонококів, хламідій, уреаплазми, мікоплазми тощо. Трихомонада також сприяє зараженню іншими інфекціями, зокрема ВІЛ, погіршуючи захисні властивості слизової оболонки, фактично продірявлюючи її, викликаючи геморагії, хронічний запальний процес, рубці на місці точкових некрозів. До того ще й продукує білки, від яких гинуть молочнокислі бактерії піхви, чим порушує сталу мікробіоту піхви і, знову ж таки, сприяє заселенню інших патогенів. Це одна з причин, чому трихомоноз такий підступний і небезпечний.
У жінок частоуражається піхва (вагініт, або кольпіт), сечовивідний канал (уретрит), шийка матки (цервіцит); рідко матка (ендометрит), сечовий міхур, сечовід, нирка. Інкубаційний період 4–28 днів.Симптоми хвороби: рясні рідкі, пінисті, жовтуваті, сірі чи зеленкуваті виділення з неприємним рибним запахом, печіння, біль, свербіж, тяжкість внизу живота, набряк і почервоніння входу в піхву. Зараження сечовивідних шляхів (сечоводу, нирки) може викликати біль в животі, проблеми із сечовипусканням. Може бути біль під час статевого акту.Виникає тимчасове безпліддя.
Особливо застерігаємо і наполягаємо на ретельному лікуванні вагітних: трихомоноз може спричиняти народження дітей з низькою вагою, передчасні пологи, мертвонародження, післяпологовий ендометрит.
Приблизно половина уражень вагінальними трихомонадами протікає безсимптомно або має стерті симптоми з незначними виділеннями. Через 3-4 тижні після зараження переходить у хронічну стадію і може тривати роками. Щоб його позбутися, треба обов’язково пролікуватися і від супутніх інфекцій. Тривала хвороба може призвести до важких ускладнень: запальних захворювань органів малого тазу, спайкової хвороби і оклюзії маткових труб, безпліддя; збільшує ймовірність розвитку раку шийки матки.
У чоловіків трихомонади окупують простату, уретру, придаток яєчка, місце під крайньою плоттю пеніса. Найчастіше викликають безсимптомний уретрит та простатит, збільшують ризик раку простати, вражають сперматозоїди. Знижена рухливість заражених сперматозоїдів та їх загибель часто стає причиною безпліддя. Рідше хвороба протікає як виражений уретрит зі свербежем, печінням під час сечовипускання та незначними пінистими гнійними виділеннями з сечовивідного каналу. Може бути часте сечовипускання, особливо вранці.Інфікування придатка яєчка викликає біль у яєчках. Може інфікуватися і задній прохід, спричиняючи печіння і біль в анусі, які посилюються під час дефекації.
В «Зеленій планеті Земної» радимо для лікування трихомонозу зовнішній засіб ВЕРУТА. Внутрішньо чоловікам додаємо ПРОСТАДЕН, а жінкам — АДНЕКСАН і ФЕМІНАТ. Також призначаємо ГЕМОСАН для очищення крові, УРОСЕПТ, ГЕЛЬМІН, ІМУНАТ, ЛІМФОГРАН.
Багато рецептів може запропонувати народна медицина.
Успішно лікують трихомонадний кольпіт, застосовуючи зовнішньо сік із портулаку. Для внутрішнього вживання 3 ст. л. портулака городнього слід розтерти з білком курячого яйця, вжити за день; курс 15 днів.
Чоловікам як протизапальний та імуностимулюючий засіб рядять листя іван-чаю: 1 ст. л. на склянку окропу, вкутати, настоювати 1 год., пити по чверті склянки 4 рази на день.
Настій суміші ягід та листя ожини: 1 ст. л. подрібненої суміші ягід та листя ожини (1:1) залити 2 склянками окропу, настояти 2–3 год., пити по пів склянки 4 рази на день та робити спринцювання.
Тампони з цибулі: швидко натерти цибулю, зав’язати у клаптик марлі 10 х 10 см і вкласти у піхву на 8-12 год. (індивідуально). Щоб пом’якшити реакцію, тампони зовні змастити маззю з нагідок.
Мазь із бруньок тополі: до 2 частин подрібнених бруньок тополі додати 8 частин смальцю, ретельно розтерти, робити тампони з маззю.
Чай та настої тополевих гілочок застосовують для спринцювання і обмивання та всередину: заварити 1 ст. л. подрібнених гілочок склянкою окропу, настояти 30 хв., процідити, пити по чверті склянки 4 рази на день за 20 хв. до їди.
Плоди калини здатні суттєво пригнічувати трихомонади.
Відвар люцерни, найчастіше хмелевидної, слугує для спринцювання: 3 ст. л. сухої подрібненої трави залити 0,5 л води, кип'ятити на слабкому вогні 5 хв., настоювати 1 год.
В разі трихомонадного кольпіту робити промивання і спринцювання відваром листя і квіток черемхи: 3-4 ст. л. сировини на 1 л води, варити 3-5 хв. на малому вогні, настояти, процідити.
Відвар сухоцвіту багнового: 6 ст. л. на 1,5 л води, варити на малому вогні, рекомендується для спринцювання (або тампонування) при ерозії шийки матки і при трихомонадному кольпіті.
Настій шишок хмелю використовують для лікування трихомонадного кольпіту, особливо у жінок старшого віку: 1 ст. л. подрібнених шишок залити склянкою окропу, нагрівати на водяній бані 15 хв., охолодити, процідити, приймати по чверті склянки тричі на день перед їдою.
Памятайте, що трихомонозу можна позбутись, лише якщо лікуються одночасно чоловік і жінка та утримуються в цей час від статевих стосунків.Після перенесеного трихомонозу імунітет не виникає, тому треба й надалі залишатись пильними.
