Як же його, український зелений чай, часто вживали і шанували наші прадіди і діди! Сировиною для нього слугувало листя і пагони вербозілля.
Вербозілля у нас росте два види — звичайне і лучне. Але для чаю полюбляли більше лучне (Lysіmachіanummularіa), хоч воно ніби за хімічним складом і не дуже відрізняється від звичайного, але більш ніжне і приємне. Брали, коли воно зацвітало яскравими жовтими квітами — з червня й до осені. Уявіть виразно-зелену, з округлими дрібними листочками рослину, що стелиться по землі, галузиться, пробирається поміж високими травами, утворюючи деколи доволі щільний килим. А по ньому щедро розкидані сонячні квіти. Стебла має чотиригранні, голі, часто вкорінюються у вузлах. Квітки та листки з буруватими залозками у вигляді крапок.
Вербозілля звичайне— Lysіmachіavulgarіs (вербівник, ранник) має схожі квіти, але пелюстки біля основи часто червонуваті. А от стебло у звичайного вербозілля геть інше, ніж у родича: пряме, злегка опушене, заввишки 1-2 м, дещо галузиться у верхній частині. Листя не округле, а видовжене, глибокого зеленого кольору.
Обидва полюбляють рости у вогких місцях: на берегах водойм, заплавних луках, вологих узліссях, галявинах у мішаних лісах, у чагарниках. Квітнуть обидва вербозілля в той самий час.
Милуйся і бери: збирай, ферментуй. Рослину зрізають пагонами, трохи прив’ялюють, просушують на сонці, накривши якоюсь легкою тканиною. Потім сировину треба перетерти злегка в руках, щоб вона зволожилось; покласти в ящику або в іншій посудині на ферментацію.
Коли сировина потемніє та набуде приємного запаху, поспішаймо її висушити. А далі залишається лише приготувати зелений чай: пів чайної ложки сухого вербозілля на горнятко окропу, заварити як чай.
Такий напій не лише приємний і смачний, а ще й корисний! Ні одна бактерія чи вірус не здолають організм! Шлунок не знатиме, що таке гастрит! Цей чай — надійна профілактика хвороб всієї травної системи та печінки: лікує жовтяницю, налагоджує жовчотворну функцію. Але найбільше завдячуватиме цілющому напою кишківник: ні тобі запалень, ні розладів, працює стабільно і на відмінно! Настій з висушеної подрібненої рослини вживають при поносах, дизентерії.
Під силу нашому чаю і кровотечі з різних причин. А ще він усуває судоми, підсилює, тонізує. І внутрішньо, і зовнішньо загоює всі виразки і рани. Це одне з найкращих полоскань ротової порожнини в разі стоматиту, а дітям при «молочниці».
Зовнішньо із трави робили припарки, лікуючи артрити і навіть пухлини. Та тільки сказати вам одне те, що ним лікували венеричні захворювання, і ви одразу зрозумієте, яке унікальне вербозілля!
Для приготування ліків беруть суху траву, можна не ферментовану: 1 ст. л. заливають склянкою окропу, вкутують, настоюють 2-3 год. Вживають по 2 ст. л. 3-4 рази на день. Вербозілля ніколи не відварюють, лише настоюють.
