Мабуть, ще в давнім язичницькім світі наших предків в бузині оселилася зла сила. У всіх деревах — добра, а в бузині — зла. Бо ж все у світі (чи фізичному, чи мисленнєвому) має десь мати своє місце. Через те бузину побоювалися зайвий раз чіпати, щоб нечистого не розізлити. Але плодами чи квітами користуватися можна!
Було повір’я, що ні викопувати, ні викидати бузину не можна, бо дідько зведе руки й ноги, покорчить; не можна навіть під нею сідати чи лягати, а дітям — гратися. Можливо, саме заради цього — аби захистити кущ від людей, аби потім тим людям було чим лікуватись і годуватись, і були придумані оті давні стращання. Про зв’язок з дияволом каже і відома приказка: «На городі бузина, а в Києві дідько», тобто, є непорядок, бо ж дідько має бути у бузині, а не десь там в Києві.
А праслов’янська назва бузини, без, ймовірно, викликана повагою до куща, означає бо «старійшина». Втім, старійшина, то може бути лише інша назва для такого поважного і давнього персонажу, як чорт. Безом і нині називають бузину практично у всіх слов’янських мовах, в українській є також варіанти назви бездерево, буз.
У чехів є така приказка: «Před heřmánkem smekni, před bezem klekni» — «Перед ромашкою вклонися, перед бузиною стань на коліна». І ця шана і вдячність, закріплена в народній пам’яті, має під собою дуже ґрунтовні підстави: бузина має цілющі квіти і дуже корисні плоди.
Люди навчилися готувати з плодів компот, кисіль, чай, мармелад, варення, сироп, лікер, вино, сік, сушити їх, розтирати в порошок, пекти з ними пиріжки, робити цукерки. У Скандинавії та Німеччині з ягід із крохмалем, спеціями та цукром готують бузиновий суп, Fliederbeersuppe, та грог. В Індії роблять з бузини напій чатні. Плоди можна заморожувати. Сік дуже ароматний, але містить мало цукрів і кислот, тому для вживання й ого змішують з іншими фруктовими соками.
І всі ці продукти є засобами профілактики хвороб, засобами здоров’я, ліками, і вже потім — смачною їжею. Квіти, квіткові бруньки, листя і кора теж використовуються в народній медицині. Плодами колись фарбували тканини, з деревини виготовляли іграшки і дрібні предмети, а з порожнистих стебел робили ще й музичні інструменти. Стебла використовували і як міхи для вдування повітря у вогонь. І так служить нам бузина тисячоліття!
А зараз, в кінці літа та на початку осені дозрівають її плоди. Вони містять велику кількість провітаміну А і вітаміну С, антоціанів (барвників), дубильні речовини, пектини, фруктові кислоти, кальцій, калій, натрій, залізо.
Плоди мають слабку сечогінну, потогінну, жарознижувальну дію, допомагають здолати кашель, застуду, приносять полегшення при запорах. Екстракт бузини ефективний для лікуваннягрипу. Велика кількість антоціанів захищає кровоносну систему та серце, нирки та має легку знеболювальну дію. Антоціани та інші поліфеноли зі складу бузини є сильними антиоксидантами, отже і протизапальними речовинами. Вонизахищають від ушкоджень всі клітини і тканини, особливо судини, тому дуже потрібні людям з діабетом, але не тільки їм, адже всім нам потрібні здорові судини! У народній медицині відвари, чаї або сиропи з них давали при проблемах зі шлунком, мігрені, спазмах, ревматизмі, а при хворобах шкіри допомагає листя бузини.
Німецька Асоціація сприяння природному лікуванню, яка щороку обирає лікарську рослину року, на 2024 рік обрала бузину чорну. Також в Німеччині за фенологічним календарем бузина є індикатором початку осені: якщо вже є стиглі плоди бузини, вважається, що почалась осінь!
Плоди не можна їсти сирими і нестиглими, оскільки вони можуть викликати проблеми зі шлунком і отруєння. Найбільш отруйні кісточки в плоді: вони містять найбільше ціаногенних речовин. Під час теплової обробки, на щастя, отрути розкладаються.
Збирають лише стиглі ягоди, зрізаючи грона ножицями. Миють і очищають від комах, відбирають нестиглі та гнилі. Плоди з грона найкраще відділяти виделкою, як грабельками. Залишки плодоніжок, які залишаться на деяких ягодах, не шкодять. Далі плоди можна готувати.
Для приготування сиропу плоди заливають водою, так, щоб вона їх покрила, кладуть на літр води 20 г лимонної кислоти (або сік лимона, апельсина). Залишають стояти на 1,5 доби. Потім ретельно перемішують вміст, протирають крізь сито, проціджують, віджимають залишки, щоб отримати більше соку. На літр соку додають 1 кг цукру (або трохи менше), кип’ятять 2 хвилини. Готовий сироп треба розлити в простерилізовані склянки, закрити кришками, перевернути, дати охолонути. Запас на зиму і весну готовий!
Сироп дають по ложці двічі на день при застуді, кашлі, для підвищення імунітету, додають в соки, чаї.
А поки є свіжа бузина, чому б не спробувати приготувати суп за німецьким рецептом? Отож, бузиновий суп з манними галушками.
Потрібні: 0,7 л бузинового соку, 100 г цукру, 2 ст. л. крохмалю, паличка кориці, 2 гвоздики, 0,3 л води, 2 яблука, 2 груші. Для галушок: 0,5 л молока, 150 г манних круп, 5 ч. л. цукру, 1-2 пакетики ванільного цукру, 1 яйце.
Приготування. Доведіть молоко до кипіння, додайте манку, цукор, ванільний цукор і, нарешті, яйце. Перелийте в миску і дайте охолонути. Маса має вийти густою, кількість потрібної для цього манки може відрізнятися.
Для супу закип’ятіть сік бузини з паличкою кориці, гвоздикою і цукром. Змішайте кукурудзяний крохмаль з невеликою кількістю холодної води і додайте в сік. Яблука і груші очистіть від шкірки, виріжте серцевину, наріжте кубиками. Трохи проваріть нарізані кубиками яблука в супі, додайте груші і теж зовсім трохи проваріть. Можна додати сік половини лимона, дрібку солі, а цукру брати менше — за своїм смаком.
Тепер з вареної манки наріжте невеликі галушки, можна робити їх якоїсь гарної форми, покладіть в киплячій суп. Як тільки вони спливуть, зніміть суп з вогню і подавайте. Не забудьте вийняти гвоздику і паличку кориці.
Рецептів з бузини — її соку, варення, сиропу та інших варіантів, — є безліч. Шукайте, експериментуйте, головне, не змарнуйте шанс оздоровитися цим дарунком природи!
Олена ЛАШКОВА, кандидатка біологічних наук
