Здавна люди шанували вербу. В культурі деяких народів вона уособлювала світове дерево (жіноче світове дерево), що верхівкою сягає Неба і сполучає його з Землею, поєднуючи світ Богів зі світом людей.
З вербою, як і з дубом, пов’язували річний цикл та модель Всесвіту. Стовбур символізував земну вісь, коріння — потойбічний світ, віти — небесну сферу, світ Богів. Зображували вербу з 12 гілками, бо 12 місяців у році, на кожній по 4 пагони, як 4 пори року, а на пагонах по 3 гніздечка — 3 місяці в сезоні.
Верба була символом небосхилу, а її відображенням на небі вважали Чумацький шлях.
Ой, вербо, вербо, вербице,
Чого над морем нависла?
Люди використовують вербу в обрядах, про неї складають безліч пісень, приказок. За тиждень перед Великоднем заведено освячувати вербу в церкві. Потім освяченою гілочкою символічно «били» кожного члена родини, виконуючи магічний ритуал вигнання нечистої сили, всього негативного після тривалої зими, побажання весняного оновлення та здоров'я.
Не я б'ю, верба б'є,
Не будь сонливий, до роботи лінивий,
Будь здоровий, як вода, рости, як верба.
Вважали, що на вербовому гіллі люблять гойдатися мавки — дають їм прихисток старі верби на зиму.
Мені здається часом, що верба,
Ота стара, сухенька, — то матуся.
Вона мене на зиму прийняла
І порохом м'якеньким устелила
Для мене ложе.
Леся Українка
Традиційно в Україні річки та водойми обсаджували вербами. А оскільки є відповідна приказка: «Де вода, там і верба», за допомогою вербової гілочки визначали, де копати колодязь. Були уявлення, що своїм корінням верба очищає воду, тому й відро з колодязною водою і кухлик на стіл ставили на вербову дощечку — теж для очищення. Клали помічні вербові гілочки і в купіль немовляти.
Широко застосовували вербу для лікування не тільки наші пращури, а й давні корифеї медицини Авіценна і Діоскорид. Відваром гілочок віками виганяли застуду, оздоровлювали хворі ноги, свіже потовчене листячко прикладали до ран і виразок. Вербові котики давали дітям для профілактики захворювань горла.
Понад 117 видів верби існує в світі. Кожна з них по-своєму гарна і корисна. Верби — гарні медоноси, рятують працьовитих бджілок від голоду ранньої весни.
Тисячі років наші люди освячують, шанують і люблять вербу. Та, на жаль, все менше стає верби біля наших водойм, бо дерево це недовговічне. Посадіть гілочку верби біля водойми, догляньте, і маленький пагін щороку ставатиме більшим, милуючи око і гріючи душу.
Тамара ПІСТУН, народознавиця
