Бук — величне, довговікове дерево. І починає життя також з досить міцного паростка: на товстій ніжці та з двома товстенькими віялоподібними листками. У весняному лісі такі паростки підтримають ваші сили на шляху додому, адже вони їстівні. Так само як і молоденькі листочки на деревах. А восени можна посмакувати буковими горішками: в давніх переказах їх згадували як першу людську їжу.
Латинська назва звичайного, або європейського бука Fagus sylvaticaпоходить від грецького слова phago, що означає «їсти», тоді як sylvatica від слова sylva — «ліс». І вона невипадкова: букові горіхи були важливим джерелом їжі для доісторичних спільнот по всій Європі.
Та бук служив людям не лише як їжа чи практична деревина для всіх випадків: були часи, коли він був «особливим» деревом.
Гладенька кора бука використовувалася індоєвропейцями для написання ритуальних, релігійних текстів чи позначок. А оскільки бук живе до 500 років, то ці написи бачили кілька поколінь людей. Для написання текстів правили і дощечки з букового дерева, які скріплювали по декілька в «книгу». І тому так вийшло, що від індоєвропейського слова bhāg, або давньоскандинавського bók, яким і називали в ті часи дерево бук,утворились слова книгатабуква. Для прикладу давньогерманські слова bōk-ō(бук) і bōk-s(книга) різняться лише останньою літерою, так само, як і сучасні німецькі: Buche (бук) таBuch(книга).А німецьке словоBuchstabe (літера, буква)є сполученням слівbōk«книга» таstaba«посох,руна»: на оракульних палицях з букового дерева писали священні тексти — руни. Очевидний також спільний корінь у слов’янських мовах: бук, буква, буквар.
Бук у нас найчастіше можна зустріти в Карпатах. Крім дикої форми, є десяток сортів і природніх підвидів дерева, зокрема з червоним, золотавим, насиченим бордовим листям і кроною від колоноподібної до плакучої та карликової. По всій Україні ці гарні дерева можна побачити у парках і садах; часто з них створюють живоплоти.
Лікувальні властивості мають всі варіанти бука: його листя, кора, бруньки, дьоготь. Їстівними є паростки, листя і горішки. Основні біоактивні сполуки — поліфеноли, флавоноїди (кверцетин), сапоніни, фенольні кислоти.
Буковий дьоготь, або креозот добувають з деревини сухою перегонкою. Це жовта масляниста рідина з різким запахом. Її основну масу становлять феноли, які є сильними антисептиками. Дьоготь раніше використовували для полегшення зубного болю, як відхаркувальний засіб при хронічному бронхіті, для лікування початкової стадії туберкульозу, гнійних процесів в бронхах та легенях. А зовні ним лікують різні шкірні захворювання, гнійні рани, адже він має антимікробну і загоювальну силу. Дьоготь входить до складу багатьох ветеринарних препаратів, зокрема ним лікують копита.
У зимовому і весняному лісі чи міському парку, поки ще листя на деревах нема, можна назбирати букових листових бруньок. Вони містять безліч активних сполук, таких як глутатіон, флавоноїди, поліфеноли, гідроксипролін, таніни. На смак гіркі. Науково показано, що екстракти бруньок, так само, як і листя, поліпшують зволоження шкіри, зменшують ознаки старіння за рахунок стимуляції зволоження, підтримують природний захисний бар’єр шкіри і метаболізм в її клітинах. Тому букові бруньки використовують в косметології, в кремах і лосьйонах. Бруньки, зібрані взимку та висушені на гілочках, можуть слугувати зубочистками.
Листя має антисептичні, протизапальні, антиоксидантні та відхаркувальні властивості. Його варять для приготування припарок на «гарячі» набряки, тобто запальні, для зменшення запалення та болю — здавна вважалось, що листя бука має «охолоджувальні» властивості. Також припарки з листя полегшували та лікували незначні шкірні захворювання, фурункули, рани. Листя жували, коли було запалення ясен чи губ.
Висушене літнє листя можна додавати до чаїв, сумішей, особливо відхаркувальної, заспокійливої, протизапальної дії — відомо, що листя бука заспокоює нерви та шлунок. Настій листя має сечогінну дію, зазвичай його використовують з цією метою, коли потрібно очистити сечовивідну систему від піску та каменів.
Дуже молоде листя має приємний смак, добре поєднується з овочами в салатах. Збирати букове листя треба в квітні, поки воно м'яке та липке, напівпрозоре і ніжне. На цьому етапі воно має цитрусовий смак, трохи схожий на щавель або шкірку яблука — як кому смакує. Листя містить до 6% танінів, як і більшість частин бука, тому зловживати ним не варто. Але високий вміст вітамінів, мінералів, поліфенолів і флавоноїдів — потужних антиоксидантних сполук, навпаки, спонукає не лишати листя поза увагою.
У вересні—листопаді до бука вже можна йти по горішки, які заховані в невеличких твердих щетинистих плодах. За місяць після достигання вони падають на землю, і під великими буками їх є сила-силенна. Але масово родить не щороку: якщо горішків мало, варто прийти за рік чи за два. В горішках є жири, крохмаль, цукор, азотисті сполуки, клітковина, лимонна кислота, дубильні речовини, вітамін Е, мінерали.
Подекуди їх вживали проти паразитів, але немає надійної інформації, наскільки такий засіб дієвий. А от в якості їжі горішки відомі з дуже давніх часів завдяки приємному солодкому смаку та калорійності, адже у насінні є 20%харчової олії. Вона добре зберігається, не гіркне. В голодні, повоєнні роки букову олію добували для їжі.
Горішки можна їсти сирими, але це не бажано: в плівках ядра міститься токсичний алкалоїд фагін, який руйнується в процесі нагрівання, чимало в них і щавлевої кислоти. Якщо з’їсти багато сирих горішків, з’являється головний біль та запаморочення. Краще їх обсмажувати чи варити. Або ж висушити та розмолоти на порошок, а потім додавати до борошна і пекти млинці, оладки, хліб, тістечка.
В корі бука є кілька десятків речовин з біологічною дією: катехін, епікатехін, кверцетин, таксифолін, проціанідини, сирингінова та кумаринова кислоти тощо. Кора має здатність зменшувати кислотність шлункового соку, знижувати температуру і запалення. Має антимікробну дію проти золотистого стафілококу і кишкової палички, патогенних грибків.
Для полегшення стану у випадку кашлю, запалення дихальних шляхів екстракти кори приймають як відхаркувальний, антимікробний, жарознижувальний засіб, як антигістамінний, тобто такий, який зменшує алергічну реакцію чи надмірну запальну реакцію на інфекцію. Чай з кори або полоскання горла таким настоєм допомагає під час лихоманки, ангіни та кашлю.
Настій з протизапальною, антибіотичною дією
Мелену суху кору бука (0,5 ч. л. на склянку) залити окропом у термосі на 45 хв., періодично струшуючи, або тримати на водяній бані, не доводячи до кипіння (t85–90°C) 45 хв.
Дві склянки на день чаю з кори допомагають швидше одужати від грипу та інших ГРВІ, вивести мокротиння з дихальних шляхів.
Антибактеріальна і загоювальна дія допомагає і в разі нашкірних інфекцій, ран, гноячків тощо. У лабораторних дослідженнях екстракти кори показують сильну протизапальну дію та здатність боротися з раковими клітинами.
Кора має в'яжучі властивості (завдяки високому вмісту танінів) і антибіотичну дію.
Відвар від діареї з кори буку
1 ст. л. сухої подрібненої кори залити 1 л окропу, кип’ятити на малому вогні 5 хв.; пити за день кілька склянок.
Цим же настоєм можна зволожувати невеликі рани для швидшого загоєння і запобігання їхньому інфікуванню, полоскати запалене горло чи ротову порожнину. Однак, для великих ран настій не підходить, застосовувати його понад 15 днів теж не слід.
Букові дерева дуже ефективно очищають повітря: захищають довкілля, ваш мікроклімат від забруднення, зволожують, насичують киснем. Одне велике дерево за годину знешкодить 2 кг небезпечних речовин з викидних газів 70 авто та очистить повітря від пилу; за день випаровує 400 л води і збільшує вологість ґрунту та повітря навколо себе.
А ще бук неймовірно гарний і просто посидіти під його кроною — це вже насолода!
