Свято Спасу має не лише релігійне значення, воно глибоко сягає корінням в культуру і традиції майже усіх народів. В дохристиянську добу в цей час влаштовували урочисте свято врожаю. Наші далекі пращури також широко відзначали завершення жнив’яної пори, поворот від літа до осені. Звідси походить звичай освячувати на Спаса дари природи: яблука, сливи, груші, обжинкові вінки, бджолині стільники тощо. Несли до церкви також мак, моркву, цибулю, коноплю-материнку, лікарське зілля: васильки та чорнобривці...
За дайбозькими віруваннями найпершу шану годилося віддати Сонцю, якому власне й завдячували за щедрість ниви. Вирощений і зібраний врожай символізував достаток, і Велес — бог скотарства, багатства й торгівлі — був покровителем також і врожаю.
На Спаса збирали найпоживніші і найпридатніші для зберігання яблука: «спасибі рукам працьовитим, що вміли ростити, спасибі Пречистій силі, що в мішок натрусила, і тобі, Спас, що беріг для нас! Вважалося ознакою шляхетності й працьовитості, якщо дівчина, до якої приходили колядники, дарувала хлопцям яблука.
Великий (6 серпня) і Горіховий (16 серпня) Спаси символічно завершують літо: прийшов Спас — бери рукавиці про запас; Спас — усьому час; до Спаса та й рукавиці до паса; перший Спас час припас, Петро і Павел — два добавив, Ілля-пророк — три приволок; як прийде Спас, то комарам урветься бас, і як прийде Пречиста — забере їх нечиста; Святий Спас приготував усього про запас: і дощ, і вітер, і холод, і тепло.
Із третім Спасом пов’язана традиція проводжати птахів у вирій. Під цю пору відлітають лелеки, а ластівки полетіли ще раніше... Літні чоловіки знімали капелюхи й махали їм услід, проводжаючи, наче чумаків у далеку мандрівку, бажаючи щасливої дороги та швидкого повернення в рідні краї. Якщо напровесні птахи приносили на своїх крилах очікуване тепло і радість, то їх відліт віщував закінчення літа, смуток докучливих дощів та холоднечі.
Після Горіхового Спасу «закінчується літо, і невдовзі затуманіють прохолодні ранки, з видолинків непомітно дихне рання осінь, нагадавши про себе надокучливими дощами».
Та до осені є ще трохи часу, трохи літнього тепла. І сьогодні святкуємо Яблучний Спас — свято перемоги світла над темрявою. Це час очищення і духовного відновлення, звільнення від негативних думок і гріхів, гарна нагода звернутися до Бога з молитвою про захист і здоров’я.
Подякуємо Всевишньому за плоди землі, за все, що ми маємо! Очистимо душу і плекаймо в ній світло і радість, віру в перемогу добра над злом!
