Ідіопатична дисхромія, або ж вітиліго — інородні за звучанням слова в українській мові, проте, відомі багатьом — в першу чергу тим, у кого є це порушення пігментації. Проявляється воно у вигляді позбавлених пігменту плям на шкірі, волоссі чи сітківці. Фізичною причиною вітиліго є втрата або зниження функції меланоцитів, клітин, що утворюють меланін.
А от чому так стається — досі достеменно невідомо. Хвороба зазвичай починається в молодому віці. Спадковість сягає 33%. Крім внутрішніх чинників очевидно є й зовнішні, які сприяють хворобі — але вони також достеменно не відомі. Серед причин називають порушення в роботі нервової та ендокринної систем, психоемоційні стреси. Наразі переважає висновок, що причиною є генетичне порушення в імунній системі, яка руйнує меланоцити або блокує їх утворення. Люди з вітиліго частіше за інших мають також інші аутоімунні та запальні порушення: тиреоїдит Хашимото, гіпертиреоз, склеродермію, ревматоїдний артрит, системний червоний вовчак, целіакію, хворобу Аддісона, діабет першого типу, перніціозну анемію, гніздову алопецію.
Порушення пігментації не приносить фізичного дискомфорту, лише зрідка буває свербіж. А от косметичний ефект хвороби досить значний. Проте, останнім часом вітиліго, як і багато інших особливостей людського тіла, психології чи фізіології, позбулось 99% свого негативу. Люди завдяки інформаційно-соціальним компаніям, направленим на нормальне, а не сенсаційне, тим більше негативне ставлення до свого чи чужого вітиліго, перестали приховувати свій стан, сприймають його як особливість, а не ваду. Зняття такого психологічно-косметичного тягаря, до слова, може принести й позитивні фізичні зміни, адже подолання психічних проблем в деяких випадках дозволяло суттєво покращити стан шкіри.
Ми стаємо гуманнішими до «інших» людей, відмінних від більшості, які народилися чи стали такими в силу обставин: людей із синдромом Дауна чи з ДЦП, альбіносів, темно- чи світлошкірих, людей з іншою сексуальною орієнтацією чи розладами аутистичного спектру. З розумінням приймаємо той факт, що всі люди різні і не мають потерпати через те, що народилися «не такими». Поява серед визнаних красунь світу, відомих успішних людей жінок та чоловіків з вітиліго є хорошим прикладом того, що краса — це лише наше сприйняття. Тому по життю треба йти, як по «червоній доріжці» чи подіуму, бо кожна добра людина на це заслуговує.
Але якщо ви все ж потерпаєте від депресивних настроїв, страхів, непевності в собі, обов’язково зверніться за допомогою до психолога. Шкода для здоров’я від такого стану може бути значно більшою, ніж від самого вітиліго.
У 2% хворих вітиліго може минути самостійно, а у 25% хворих жодне лікування не дає результату. Меланін в організмі утворюється з тирозину, але немає доказів, що вживання продуктів з тирозином покращує стан. Проте, оскільки тирозину багато в таких корисних продуктах, як горіхи волоські, квасоля, насіння гарбуза, ягоди бузини чорної, соя, чорниця, їх вживання може сприяти оздоровленню організму, насиченню вітамінами групи В, один з яких, вітамін В1 вважають особливо потрібним в разі вітиліго.
Світлі плями можна зробити менш помітними, вживаючи багато їжі, багатої на бета-каротин (моркви, морквяного соку), що надає шкірі помаранчевого відтінку. Можна використовувати крем-автозасмагу або інші тонувальні косметичні засоби. Щоб приховати контраст між білою і пігментованою шкірою та навіть її захисту від ультрафіолету перед виходом на вулицю змажте плями міцною заваркою чорного чаю, коли висохне — повторіть ще раз.
Лікарські рослини з давніх часів застосовували в разі вітиліго як внутрішньо, так і зовнішньо.
Навесні плями намащують молочком кульбаби і виставляють на сонце. Для цього також роблять настоянку на горілці оплоднів волоського горіху (1:10).
Також плями протирають настоянкою звіробою на горілці або олії, що збільшує світлочутливість шкіри. Але терапія, яка передбачає перебування на сонці або лікування УФ-лампами в поєднанні з обробкою мазями чи настоями трав має бути короткочасною, спочатку лише 1-2 хвилини, 2-3 рази на тиждень. Ефект є далеко не завжди. Обережність у лікуванні УФ-променями викликана тим, що шкіра без пігменту, оброблена травами чи ліками, що посилюють її світлочутливість, більше потерпає від канцерогенної дії світла і більш схильна до розвитку раку та інших захворювань шкіри. Всередину також вживали настій трави звіробою (1:10): дорослим — по 1 ст. л., дітям — по 1 ч. л.
В народній медицині радили порошок ряски (по 1-2 г три рази на день) змішаний з медом.
Для лікування брали також череду, але не п'ятироздільну, яка нині заполонила всі угіддя, вибиваючи нашу рідну трироздільну, в якій купали дітей і пили для нормалізації печінки та від алергії. Одну ст. л. подрібненої трироздільної череди залити склянкою окропу, настояти 30 хв., процідити і вживати по 2 ст. л. тричі перед їдою, а також змащувати настоєм шкіру.
Сік топінамбура пили по пів склянки двічі на день і ним же змащували шкіру. Можна заварювати стебло і листя топінамбура і відваром також змащувати шкіру. Змащують шкіру свіжим соком кабачка і дині, а також соком кореня ревеню лікарського. З кореня герані криваво-червоної роблять ванни. На півдні заварюють листя інжиру: п'ють інжирний чай і змащують шкіру.
Колись багато садили чорних бобів кінських, особливо між рядами картоплі, щоб не шкодив колорадський жук. Ці боби варили в молоці, подрібнювали і «тісто» прикладали на білі плями.
Але найдоступнішим і ефективнішим був завжди пастернак. Насіння пастернаку вживали всередину: 1 ч. л. заварити в склянці окропу, випити за день. Соком кореня і листя змащували уражену шкіру. Пастернак допомагає тому, що добре лікує печінку, нормалізує функцію шлунка, а найголовніше — оздоровлює підшлункову залозу. Радимо також вживати в їжу його корені.
Найкраще, найефективнішелікуєтьсявітилігозадопомогоювідновленняфункціїщитовидноїтапідшлунковоїзалози, інодіівсієїгормональноїсистеми. Тому в разі вітиліго ми призначаємо НОРМОСТРУМ, ДІАМАНТ (якщо підвищений рівень цукру в крові), ПСОРЕПОЛ, ГЕПАХОЛ— до їди, а ЗОЛОТНИК — після їди. Зовні шкіру треба протирати СЕПТОДЕРМОМ. Результати лікування задовільні.
Наталя ЗЕМНА
